Бабин Яр – це місце і символ трагічних подій української історії. У 1942 році були розстріляні німцями українські патріоти, які гуртувалися навколо ідей самостійної та незалежної української нації.
Серед них – великоберезнянці Іван та Ганна Рогачі.
Іван Рогач навчався у Великоберезнянській горожанській школі. За порадою вчителів Смеречанських Івана дали в науку. Після навчання у Мукачівській торговельній академії працював вчителем у Руському Мочарі Великоберезнянської округи, а потім поступив до Львівської богословської семінарії. За розповсюдження українських національних ідей довелося завершувати навчання в Пряшеві, а потім в Оломовці.
Факультет теології в м.Оломовц (Чехословаччина)
А коли в 1937 році Підкарпатська Русь почала боротися за свою автономію, молодий патріот став активним борцем за волю краю.
«Я хочу більше працювати між народом, на суспільному полі, бо до того чую особливішу охоту і спосібність… Хочу активно працювати між народом на релігійному, національному й політичному полі»
– так визначив свій життєвий шлях у листах до рідних. На Всепросвітянському з’їзді в Ужгороді 17 жовтня 1937 року Іван Рогач проголосив від імені молоді:
«Ми народилися українцями й ними завжди хочемо бути! Інтерес групи чи партії не сміє бути вище від національного інтересу. Добро народу – це сучасна українська правда. Про неї мусимо пам’ятати всі, як селянин, так і інтелігент. Ласки просити ні в кого не будемо. Ми вже не покірні раби чи всякі карпато-татро-лемко-бойко-роси, а свідомі українці! Не будемо лизати руку, що нас б’є!…Ми всі тут присягаємо… перед Богом і світом, що не зречемося ні крихітки наших національних прав, за свою українську мову і культуру і за правду радше дамо розп’ятись, ніж мали б зрадити свій український нарід!».
4 вересня 1938 року учасники Політичного Конгресу організовують «Українську Національну Оборону», де Іван Рогач – містоголова й організаційний референт. Після того, як угорські війська зайняли Ужгород, Мукачево, Берегово з околицями, УНО переорганізувалося в Організацію національної оборони «Карпатська Січ». Іван Рогач став заступником її коменданта. Його брат Михайло Рогач через багато років зробив виписки з рідкісної книги свідчень Миколи Сидора-Чорторийського «Мандри життя. Анабаза» (Нью-Йорк, 1975), зокрема з розділу «В Карпатську Україну»:
«Причимчикувавши остаточно до Хусту, що тепер мав стати новою столицею Карпатської України, я вперше зустрівся аж за пару днів з одним молодим паном, з яким мав умовлену «згори» зустріч через кличку 32 – 23 – Париж – Прага. Після формальности ми познайомилися особисто. Це був Іван Рогач, що мав відповідне місце в рядах ОУН, а офіційно працював як особистий секретар о. д-ра Августина Волошина…».
А.Волошин та Іван Рогач біля будинку уряду в м. Хуст.
Іван Рогач на засіданні уряду
У Хусті І. Рогач редагує єдину щоденну українську газету у Закарпатті «Нова свобода». Василь Гренджа-Донський дав оцінку діяльності І.Рогача: «Генеральним писарем вибрано Івана Рогача, оцього одчайдушного борця, популярного речника, першорядного агітатора».
Після захоплення Закарпаття Угорщиною, І.Рогач їде на Прящівщину й деякий час видає часопис для селянства. Певний час у Львові очолював допомоговий комітет. Восени 1941 р. у складі похідних груп А.Мельника, що мали на меті налагодження у Києві українських державних і культурних інституцій, І.Рогач перебрався до Києва. Одним із важливих пунктів програми відродження української державності було створення українських газет, журналів. Газету «Українське слово» став редагувати наш земляк. Це видання проіснувало приблизно чотири з половиною місяці. Але ці тривожні місяці для українських відважних журналістів були сповнені справжньої боротьби за українську державність в умовах німецької окупації. В « Українському слові» друкувалися О.Ольжич, О.Теліга,У.Самчук. Газета виходила під гаслом «В Україні – по-українському!» і чітко задекларувала свою редакційну політику:
«Наше спільне завдання – збудити українську свідомість, піднести почуття національної гідності – ті почуття, без яких кожен нарід приречений на твариняче, рабське животіння».
Мета цієї боротьби оприлюднена в одній із публікацій:
«Своїми жертвами, своєю героїчною боротьбою Україна здобула собі право мати надію, що ввійде до складу нової Європи як великий і вільний нарід, як майбутня Українська Держава».
Окупантів тривожила відверта національно-патріотична позиція редакції. Вони вимагали, щоб зі шпальт газети лунала хвала Гітлеру і новим «господарям» України. Дещиця тих матеріалів, у яких згадувалася «армія фюрера», були непомітними з масиву публікацій, де виразно, на повний голос звучала тематика боротьби за українську державність, незалежність, самостійність, відродження віковічних українських звичаїв і традицій, виховання нової української нації. До редакції німці заслали чимало різних провокаторів і почали діяти радикально – розправлялися зі створеними в столиці українськими інституціями. Німці вперше арештували редактора І. Рогача 9 грудня 1941 p., але через кілька днів його випустили. Гестапо грудня того ж року знову заарештувало багатьох журналістів редакції і самого редактора. Німецька влада винесла Івану Рогачу смертний вирок. Сестра Ганна, що була співробітницею газети, прийняла мученицьку смерть разом з ним.
Ганна та Маруся Рогач (сестри Івана)
У місті Виноградові, де навчалася Ганна Рогач, встановлено на її честь меморіальну дошку
Знак пам’яті у Бабиному Яру свідчить про велику жертовність патріотизму і відданості краян українській національній ідеї.
Подяка Ярославі Михайлівні Бланяр за надані фото
Владислав Ладані для Березний 24.
Читайте на ГК:“Обіцяв зробити з нього інваліда”: інцидент “із запахом” криміналу стався на Закарпатті (ФОТО)Читайте на ГК:2 000 доларів США хабаря за фіктивну інвалідність для уникнення призову – на Закарпатті судитимуть лікаря-члена ВЛК (ФОТО)
Читайте на ГК:Сплатив заставу й повернувся "до бізнесування": на Ужгородщині впіймали переправника військовозобов'язаних (ФОТО, ВІДЕО)