У Хусті вшанували мощі блаженної Марти Вєцької /ФОТО

Сьогодні, 27 листопада, у рамках Всеукраїнського паломництва до хустського римо-католицького храму св.Анни та Йоакима привезли мощі блаженної Марти Вєцької.

Реліквії - позолочену гробницю із частинами одягу та особистими речами блаженної - супроводжували отець Сергій Павліш зі Згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля, відповідальний за паломництво мощей, та сестра Катерина зі Згромадження Дочок Милосердя.

Загалом Всеукраїнське паломництво мощів блаженної Марти Вєцької розпочалося у травні з м. Снятин Івано-Франківської області. Саме там похована свята, яка присвятила своє життя піклуванню хворих та знедоленим як сестра Згромадження Дочок Милосердя.

Мощі побували в багатьох містах України, зокрема в зоні АТО - в молитовних наметах, капличках, шпиталях, де сходилося багато військових, щоб прикластися до реліквії. На Закарпатті ж паломницький шлях розпочався з 13 листопада і триватиме до 19 грудня.

Зокрема у Хусті реліквію радо зустріли вірники римо-католицької громади на чолі із настоятелем храму отцем Олександром Сулінчаком, який щиро подякував за можливість прийняти мощі блаженної в їхньому місті. Під час святої меси, на яку зібралися як римо-, так і греко-католики, у своїй проповіді отець Сергій розповів парафіянам про життя та самопожертву Марти Вєцької, про актуальність заступництва блаженної, котра євангелізувала не лише словом, але й свідчила про свою віру конкретними вчинками.

"Сестра Марта Вєцька завжди піклувалася про хворих, незважаючи на їх національність чи віросповідання. Померла героїчно у віці 30 років. Вона замінила молодого медпрацівника, який мав родину та дітей, під час дезінфекції після хворої на тиф, тим самим наразивши себе на хворобу, що забрала ії життя. Люди, які молилися до Марти Вєцької свідчать про численні зцілення. Так, Церквою за її посередництвом було визнано повне оздоровлення одного чоловіка від раку простати, а у 2008 році Марту Вєцьку проголошено блаженною. Тому через поклоніння блаженній віряни можуть випросити у Бога зцілення від фізичних і духовних хвороб на своїх землях. Біля її могили зажди збираються люди різних національностей і віровизнань. Навіть можна стверджувати, що це місце їх єднає. Тут ніколи не було розбрату і суперечок. Тут завжди відчувалася єдність перед Богом", - розповів "ГК" отець Сергій.

Після звершення святої меси та молебня парафіяни мали змогу помолитись біля святих мощей та попросити заступництва блаженної, взявши хусточки, прикладені до реліквії як видимий знак благодаті. Опісля реліквію відвезли на Тячівщину.

Довідка

Блаженна сестра Марта Вєцка жила і працювала в лікарні у м. Снятин Івано-Франківської області і похована на місцевому кладовищі. Сестра Марта стала блаженною, виконуючи звичайну непомітну роботу.

Народилася 12 січня 1874 р. в Новому Вєцу на Помор’ї і була третьою дитиною з тринадцяти. Шостого дня після народження була охрещена в філіальному храмі у Щодрові. Під час хрещення отримала імена Марта Анна.

Відзначалася винятковим духом молитви. Отець Мар’ян Домбровський, підготовляючи Марту до таїнства сповіді, прищепив їй глибокий культ до св. Йоана з Непомук. Він став для Марти особливим покровителем і опікуном.

У п'ятнадцять років Марта забажала відповісти Богу на Його покликання і вступити до Згромадження. Написала прохання до сестер в Хелмні. Отримала відповідь із запрошенням на свято Різдва Господнього і за згодою батьків пережила свята Різдва Господнього 1890 року в гроні сестер.

За кілька місяців перед вступом до Згромадження Марта написала лист до сестри -настоятельки у Кракові. У своєму листі попросила прийняти її разом із подругою до Згромадження. Відповідь була позитивна. Після короткого постуляту вони отримали одяг семінаристок і розпочали формацію в новіціяті. Дев’ять місяців інтенсивного входження в дух Згромадження, і життя сестер було увінчане облечинами в повне вбрання Дочок Милосердя та скеруванням їх до служіння убогим.

Сестру Марту Вєцку направили до лікарні у Львові, яка могла прийняти понад тисячу хворих, серед яких працювало п’ятдесят сестер. Сестра Марта переймала медсестринський фах від старших досвідчених сестер. Здобувала також потрібні уміння, асистуючи під час операцій і медичних оглядів. Львівська лікарня стала для неї прекрасною школою.

Здобувала вміння не лише обслуговувати хворих, а й наближувати їх до Бога через добру сповідь, святе Причастя і таїнство хворих. Цій формі апостольства була вірна до кінця життя.

15 листопада 1894 року сестра Марта розпочинає працю в лікарні у Підгайцях.

19 жовтня 1899 року сестра Марта Вєцка була переведена з Підгайців до лікарні в Бохні, де працювала біля хворих. Професійно піклувалася про їхнє здоров’я, а насамперед дбала про їх спасіння.

4 липня 1902 року сестра Марта прибула до Снятина, щоби там теж працювати серед хворих.

Навесні 1904 року у лікарні перебувала жінка, хвора на плямистий тиф, яка після одужання повернулася додому. Після цього замкнули ізолятор і очікували на дезінфекцію. Це мав зробити найнятий до лікарні наглядач. Оскільки це був чоловік, який мав на утриманні зі своєї праці дружину і дитину, то сестра Марта виконала замість нього цю функцію, щоби він випадково не захворів. Вже наступного дня відчула ослаблення і температуру. Не зважаючи на лікарську допомогу і заступницькі молитви, після нетривалої хвороби відійшла до Бога.

Сестра Марта похована на снятинському цвинтарі, поблизу каплички шанованого нею св. Йоана з Непомук. Її смерть вважається героїчною пожертвою з любові до ближнього. Вірні приходили до її могили, щоби надалі довіритися її опіці, щоби просити про допомогу і заступництво в Бога у різних своїх потребах, подібно як це чинили за її життя. Вірили, що вона «буде зараджувати їхній недолі, хворобам і бідам».

З часом з’явилися перші підтвердження про отримані через її заступництво ласки. Тоді в провінційному Архіві Дочок Милосердя у Кракові з’явився опис 270 благодатей, отриманих через її заступництво.

Коли у 1945 році римо-католицький храм у Снятині перетворили на кузню, а до найближчого храму в Чернівцях було 35 км, могила Сестри Марти набрала ще більшого значення. Вона стала не тільки осередком культу, але й замінювала церкву.

Біля її могили зажди збиралися люди різних національностей і віросповідань. Навіть можна ствердити, що це місце їх єднало. Тут ніколи не було розбрату і суперечок. Тут завжди відчувалася єдність перед Богом, говорять свідки.