Лісові масиви Закарпаття посідають перше місце серед лісового фонду України.
Головне їхнє призначення – природоохоронне, тобто підтримка екологічного балансу регіону, туристичне та економічне. Подекуди тутешні насадження ведуть свою історію ще з часів Франца Йосипа ІІ та Марії-Терезії. Турбота про все це багатство лежить на плечах лісівників.
Начальник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга виступає категорично проти скасування мораторію на експорт кругляка, адже варто розвивати переробку деревини на внутрішньому ринку – вливаючи кошти в будівництво деревообробних цехів і меблевих фабрик, створюючи робочі місця та підвищуючи рейтинг України в геополітичній площині та в економічних рейтингах, повідомляє прес-служба Закарпатського ОУЛМГ.
«Урожай» – один раз на сто років...
На відміну від традиційного сільського господарства, лісничі свій «урожай» збирають нечасто. Навіть можна сказати – дуже й дуже рідко. Залежно від породи дерева, від висадки саджанця до рубки проходить 60 – 120 років. Зараз, у наші дні, лісгоспи рубають дерева, посаджені ще на початку – в середині минулого століття, а вирощувані нині деревцята під зруб підуть тільки через кілька десятків років. Якщо, звичайно, не потраплять під бензопилу браконьєрів.
Для початку лісництву потрібно заготовити насіння дерев. На перший погляд, що може бути простіше – назбирав соснових шишок або жолудів, і готово. А ось і ні – цей процес, виявляється, складна й клопітка справа. По-перше, дуб, приміром, плодоносить приблизно раз у п’ять років, смерека – раз на 5 – 7 років; а по-друге, не кожен жолудь або насіння кедра можуть бути використані як посівний матеріал.
"Далі з насіння в спеціальних розсадниках вирощують саджанці, придатні до життя в середовищі їх природного зростання. Звичайно, набагато легше й дешевше було б ті ж жолуді та шишки висіяти прямо в лісі, без будь-яких проміжних пересадок. Але в такому випадку жолудь, швидше за все, навряд чи встигне прорости, оскільки в землі він пролежить рівно до першого нашестя дикого кабана. З шишкою все набагато складніше... Так що в лісгоспах краю воліють вирощувати спочатку саджанці, а потім уже висаджувати їх на відкриту територію лісу, на ті ділянки, де раніше пройшла суцільна вирубка", - йдеться у повідомленні.
Щоб перетворити маленький саджанець на деревце, потрібно витратити чимало грошей і ще більше фізичних зусиль. У лісових питомниках для боротьби з бур’янами отрутохімікати використовувати не прийнято – занадто це небезпечно. Тому знищують бур’яни на посівах майбутніх дерев прадідівським методом ручної прополки.
Нагляд за молодими деревцями в лісі – завдання ще складніше. Та ж прополка ускладнюється необхідністю постійно відмахуватися від полчищ комарів і дивитися під ноги – в лісі водяться змії, можна й наступити ненароком, а до найближчої лікарні – з десяток кілометрів.
За словами лісничого Кедринського лісництва Василя Золотаря, лісовий масив ділиться по зростаючій: на обходи, майстерні ділянки і лісництва. Лісник – перша сходинка в ієрархії лісової охорони, він працює на території від кількох сотень до тисячі гектарів лісу і підпорядковується безпосередньо майстру лісу, котрий «завідує» ділянкою (їх в лісництві зазвичай 2 – 3) і, в свою чергу, підпорядковується лісничому. Тож якщо провести аналогію з військовими званнями, то лісничий – командир, офіцер лісової охорони.
«На лісничого можна вивчитися, але стати ним дано не кожному. Якщо не любиш ліс, не вмієш спілкуватися з природою, людьми, які тут працюють, то лісничим не будеш. Лісничий – це не просто обов’язок, професія, це ще й покликання», – впевнений Василь Васильович.
3
Більше за темою
Нову дорогу в Німецькій Мокрій руйнують лісовози / ФОТОФАКТ
Закарпатські журналісти порівняли статки Богдана Андріїва та Андрія Балоги / ВІДЕО
Ужгородська міськрада визнала позов прокуратури щодо захисту цілісного спорткомплексу-стадіону "Авангард"
В одному з супермаркетів Ужгорода продають запліснявілі кондитерські вироби – соцмережі