Закарпатський ліс - у надійних жіночих руках

Масштабну місію – дати життя новим зеленим масивам і доглянути їх – виконують трудівниці лісової галузі Закарпаття.

Жінка багатолика. Вона – мати, дружина, господиня й успішний працівник. У сфері лісового та мисливського господарств прекрасна половина людства теж вносить величезний вклад у зміцнення добробуту Закарпаття. Але охороняти, примножувати, стежити за збереженням лісових масивів – робота нелегка. Чи повинна жінка взагалі цим займатися? Стереотипи підказують, що техніками лісового господарства стають дівчата з глибинки, які змалку звикли допомагати батькам по хазяйству. Але всі шаблони розриваються, коли знайомишся з реальними, а не уявними людьми, які вирішили пов’язати своє життя з лісом.

Наші шановні читачі теж можуть у цьому переконатися. Представляємо вашій увазі працівниць лісових господарств – тендітних та з білими комірцями. Закарпатські піонерки­лісовідниці входили в лісову справу спочатку несміливо. Працювали вони й у довоєнні часи, й під час окупації краю. Це було пов’язано з тим, що багатьох лісничих, кондукторів, лісових таксаторів призвали в армію, на фронти, а їм на зміну прийшли жінки. Як це часто буває в житті, вони вчасно й якось непомітно підхопили інструмент (сокиру, кирку, лопату, гвинтівку, кермо автомобіля, штурвал літака), що випав із чоловічих рук, і продовжили справу своїх коханих, батьків, братів, надовго ставши берегинями лісового фонду.

У повоєнні роки прихід жінок у лісове господарство продовжився й навіть посилився. Згодом добра половина штату лісництв та інженерських посад у лісгоспах виявилася за чарівними дамами.

Історія лісового господарства Закарпаття зберігає ім’я першої жінки­директора Великобичківського ДЛМГП – Василини Федорівни Ковтун. Не злічити ялин, дубів і буків, які вона виростила. Вона – з тих, хто відроджував природу. Розпочала свою трудову біографію в далекому 1958­му десятником Великобичківського лісокомбінату, встигла попрацювати й бухгалтером на лісництві, й помічником лісничого та інженером лісових культур! За цілих 57 років (!) стажу ця тендітна жінка посадила не одне дерево, а сотні й тисячі, навчила не одне покоління лісівників лісовій та мисливській справам. Працює вона й зараз – провідним інженером із лісокористування. І яку б посаду не займала Василина Федорівна, – всюди показала себе висококласним спеціалістом, здібним організатором та керівником.

Інша жін­ка, яка потіснила чоловічі ряди в директорському корпусі, – Марія Дмитрівна Плиска­Галатиба. Її кар’єра цікава й складна. Розпочала свою трудову діяльність ще замолоду, під час навчання працювала майстром, а згодом інженером, головним лісничим Міжколгосплісгоспу. За вольовий характер та організаторські здібності в 1996­му їй доручили посаду начальника управління міжгосподарськими лісами. Після реорганізації управління стала головним лісничим, заступником директора ЛГП «Агроліс». Через дев’ять років – директор філії «Міжгірське лісове агропромислове господарство», де успішно вирішує зовсім не прості проблеми лісового господарства. Марія Дмитрівна все життя присвятила роботі в одному з найбільш лісистих районів Закарпаття. У масивах міжгірських колгоспних лісів вистачало безладу й було над чим працювати. Цей важкий труд ліг на її плечі. Занедбані роками вирубані за часів Радянського Союзу ділянки почали заліснювати. А природа віддячує – на заміну тепер на тих площах зростає молодий здоровий ліс. І все це заслуги лісівників. У кого не запитаєш на Міжгірщині, всі кажуть, що Марія Дмитрівна – палкий та відданий патріот лісу. А якщо в неї самої поцікавитися, яку роль у долі наших «зелених легенів» займає жінка­лісівник, то легко відповість – величезну, як і в будь­якій іншій галузі та в житті людства загалом. Адже це гармонійний та збалансований підхід до вирішення всіх життєвих питань, а в лісогосподарській площині – мудрі, професійні та виважені кроки щодо стратегії лісовідновлення (і не тільки). Адже саме жінки­лісівниці виховують в колег бажання й уміння по­материнськи піклуватися про ліс.

Серед представниць прекрасної половини, які посідають керівні посади, й Ольга Олень, директор ДП «Великоберезнянське ЛГ». Ольга Олексіївна трудову діяльність розпочала в 1982­му лісником Великоберезнянського лісництва Жорнавського ЛК, того ж року була призначена помічником лісничого Великоберезнянського лісництва. Відтак із 1997­го працювала головним лісничим ДП «Великоберезнянське лісове господарство», а згодом – начальником відділу лісового й мисливського господарства. У липні 2010­го призначена директором ДП «Великоберезнянське лісове господарство», де працює по сьогодні. За час її роботи на цій посаді держпідприємство значно покращило показники своєї фінансово­господарської діяльності. Зокрема, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, на 144% зріс обсяг реалізації продукції, на 60% підвищилася продуктивність праці. Вартість знеособленого реалізованого кубометра деревини зросла на 12,7%.

«Керівну» жіночу традицію продовжила й новопризначена директор ДП «Тячівське ЛГ» Наталія Катреняк.

Наразі в лісовому господарстві Закарпаття працює чимало жінок, на лісівниць ідуть учитися й вихованки шкільних лісництв, і діти та внучки лісівників, а також ті, хто хоче присвятити своє життя роботі для людей.

Напевно, чимало імен трудівниць, які колись прийшли в лісове господарство, залишилися «поза кадром». Адже жінки­лісівники – скромниці, а капризуха­історія завжди була більш прихильною до чоловіків. Але мусимо згадати тих, хто піклується про ліс, як матір про дитину, – це лісокультурниці. Вони – перші няньки­рятувальниці молодих саджанців. У перший рік їх потрібно обробити 4­5 разів. І кожному дубочку потрібно з сапкою низенько вклонитися, щоб він набрався сили і втік від ненажерливих бур’янів. Не встигнеш кожну рослинку руками обняти – пропаде праця багатьох людей, які заготовляли насіння, вирощували сіянці, саджанці, готували ґрунт, садили тендітні одно­, дворічні рослинки в землю... Чоловіки в лісі частіше займаються тим, що має вищу вартість, наприклад, заготівлею та обробкою деревини. А жінки щодня працюють від зорі до заходу сонця от на таких клопітних ділянках. І не кожному така робота під силу!

…Минають роки, ліс росте та приносить свої плоди, а жінки на Закарпатті увійшли в невідомі двері й стали повноправними учасниками великої лісової справи. Вона не завжди проста й легка, але необхідна. Й «зелені легені» Карпат будуть збережені, поки є такі люди, як наші прекрасні лісівниці, поряд із якими трудяться мужні й сильні чоловіки.

 Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ