Легенди Закарпаття: в селі Тур’я Бистра знаходиться камінь, що зцілює хворих / ФОТО

Село Тур’я Бистра на Перечинщині має легенду, яку в усіх родинах з діда-прадіда переказують про те, як зустрілися в тутешньому урочищі Чурова Лавка янгол і чорт.

Легенда: Розгорілася суперечка між чортом та янголом, яка сила – добро чи зло – є могутнішою. Вирішити її взялися одним стрибком: хто далі плигне, того потуга й більша. Чорт видерся на гору Плішку, янгол – на полонину Рівну. Обоє стрибнули й приземлилися в Чуровій лавці на великому камені, який стояв на березі річечки Бистрик. Стрибки були такої сили, що кожен залишив на камені свій відбиток: янгол – людську стопу, чорт – копито. Переміг у тій суперечці янгол, бо відстань від полонини Рівної до каменя ­– понад 25 км, а від Плішки – всього 8, Турінформ Закарпаття.

Нині сільський голова Тур’ї Бистрої Василь Шкріба розповідає: довгі роки ця легенда була відома лише місцевим мешканцям. Діти, котрі випасали худобу за селом, знали про цей камінь і завжди виконували перед ним певний обряд: ангельський слід цілували, а на чортів – плювали.

Знайти той камінь самотужки – справа непроста. Від останньої сільської хати до нього треба йти близько 600 м, від центру Тур’ї Бистрої – 2 км. Дорога – то колишня залізнична колія, що вела до лісохімічного заводу фірми «Бантлін». Завод, який виготовляв метиловий спирт, оцет, смолу, мурашину кислоту, деревне вугілля тощо, розпався ще 1934 року. Все обладнання власник підприємства Вільгельм Катц наказав вивезти до Австрії й частково продати заводу в Перечині. Дорогу ж, яка залишилася на місці колії, поступово з обох боків забудували, і тепер нею їздять автомобілі.

Власне, до самого каменя нею проїхати складно, тож туристам, котрі – як мріє сільський голова Тур’ї Бистрої – можуть тут з’явитися, доведеться трохи пройтися пішки і навіть здолати невеличкий потічок, перестрибуючи його по камінцях.

Поки йдемо до урочища, Василь Шкріба розповідав, що років з 10 тому невідомий колекціонер захотів викрасти цей камінь і навіть найняв для цього кількох місцевих хлопців. Одного разу вони зізналися, що чоловік пропонував за «експонат» спершу 500 доларів, потім – 700, а далі й усі 1000.

Однак вивезти його хлопці так і не змогли: то раптом починалася страшенна злива, то рівень води в потічку піднімався так, що автомобіль не міг його переїхати. А було, що хлопці приїхали на тракторі й навіть зачепили камінь, потягнувши його до річки, але трактор раптово зламався. Та й так, що відремонтувати його потім не змогли – розібрали на брухт. Мало того – одразу після спроб викрасти камінь, у місцевих почастішали проблеми: у когось сім’я розпалася, хтось став алкоголем зловживати, хвороби з’явилися.

Коли ми нарешті дісталися галявини, побачили, що камінь нині навіть огорожу має.

«От слід маленького янголика, а от чортів слід – його слабше видно», – показує сільський голова. Звичайно, він не претендує на те, аби люди незаперечно приймали красиву легенду про перемогу добра над злом. Але сам зізнається: в цілющі властивості каменя вірить, неодмінно цілує «ангельську стопу», коли приходить до нього. «Наше село дуже мальовниче, гарне. Якщо тут з’являться туристи, котрі теж повірять у силу нашого каменя, будемо їм дуже раді», – запрошує Василь Миколайович.

Тетяна Літераті, Старий замок