1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. >

Нариси історії Виноградівщини: село під Холмовецькою горою

12:30, 02 Березня Суспільство Ексклюзив

У черговому нарисі краєзнавець Іван Біланчук розповідає про село Холмовець, яке утворилося в 19-му столітті.

До 1946 року – Гомловц. Сучасна назва Холмовець почала вживатися в радянський період. Село знаходиться на відстані 25км від Виноградова і 5км до залізничної станції Чорнотисово. Підпорядковане Чорнотисівській сільській раді. Розташоване на березі річки Ботар, яка бере початок біля Горбків, а поблизу Холмовця в неї впадають потічки, що течуть із румунської сторони. Над селом височіє Холмовецька гора висотою 328м.

Холмовець – назва слов’янського походження і утворена від слова холм, на що вказує і рельєф пагорбкуватої місцевості, на якому розташоване село.

Точної дати виникнення села поки що не вдалося встановити, незважаючи на те що утворилося воно в ХІХ столітті. Історики вказують різні роки. Так, угорський дослідник Л.Міжер підкреслює, що населений пункт Гомловц виник після урбаріальної реформи Марії-Терезії 1767 року. Ця версія нічим не підтверджується. О.Петров пише, що село засноване в 50-х роках ХІХ століття.

Цікаво, що в географічному словнику 1851 року, який містить перелік населених пунктів тодішньої Угорщини і короткі відомості про них, назва села не фіксується (можливо, тому що Холмовець у той час ще не був окремим населеним пунктом). Дослідження шематизмів Мукачівської греко-католицької єпархії показують, що вперше Нижній і Верхній Холмовець згадуються як філіал сасівської громади в 1821 році з 19-ма греко-католицькими вірниками.

Востаннє Нижній і Верхній Холмовець згадується в шематизмі 1891 року. Тоді в селі було 198 греко-католиків. Починаючи з 1893 року, засвідчено одночленну назву Холмовець (HOMLOCZ). З цього можна зробити висновок, що село спочатку було хутором, який виник напочатку 1820-х років, а потім відокремився від Чорнотисова в період між 1850-м і 1893-ми роками.

Наявність у селі дерев’яної церкви з 1857 року – один із головних аргументів на користь такої версії. Дерев’яну церкву із села Велика Копаня купили за 255 золотих. Її було освячено на честь Всіх Святих. Поступово церква занепадала. В 1908 році на знімку споруда була ще цілою, але вже в 1920 році вівтарний зруб розібрали, а на світлині 1929 року церква вже без шпиля, башта вкрита бляшаним шатром. У 1924 році до церкви передали ікони з розібраної дерев’яної церкви у Троснику.

Уже в 1920 році навколо церкви на висоту 2,5м були вимуровані з каменю стіни нового храму. У 1930 році напівзруйновану церкву купив за 15 тис. корон сенатор Вацлав Й. Клофач. Її перевезли в село Добржиков у Чехії, де В.Клофач мав маєток. Церкву на місці відремонтували і урочисто відкрили з посвятою єпископом Густавом Прохазкою 6 липня 1931 року як храм Чехословацької Гуситської церкви.

Церква стоїть на гранітному цоколі посеред парку. Біля входу стоїть трьохметровий хрест з розп’яттям, перевезений разом із церквою. Довжина храму 15м, ширина 6м, висота вежі 17м. Дзвін вилитий на кошти В.Клофача майстром з Хомутова. На одній із стін вирізано дату будівництва церкви – 1669 рік. Храм має ікони та частини старих іконостасів, які мальовані олійними фарбами на липових і дубових дошках. Частина з них з того часу, коли церква стояла у Великій Копані, інші - походять із Холмовця і Тросника. Церква ідеально збережена і внесена в реєстр історичних пам’яток Чехії.

Після перенесення дерев’яної церкви до Чехії в Холмовці добудували типову муровану церкву. Головним майстром був чех Пугнер, шістьох будівельників з Мукачева очолював майстер Козманка. Урочисте освячення готової споруди відбулося в неділю 27 червня 1937 року в день Всіх Святих. Розпочинав будівництво Іван Азарій, а закінчили роботи стараннями священика Степана Ільницького, учителя Олександра Поповича, кураторів Михайла Довгія, Івана Молнара, Василя Ференці та Андрія Зелді. Обійшлося будівництво в 170 тис. корон.

Жертовністю відзначився Михайло Корчинський, який тоді приїхав із заробітків у США. Він виділив 5га землі, прибутки з якої йшли на будівництво церкви. Ікони до іконостаса намалював олією на полотні художник Сюч у 1937 році. З окремої дзвіниці, що стояла біля церкви, перенесли на вежу великий дзвін, куплений у 1920 році. Один малий дзвін купив М.Корчинський, а другий – жителі села.

В 1945-1949-х роках в селі служив о. Гейза Сіксай, який 4 березня 1949 року возз’єднався з російською православною церквою. Цього ж року храм було підпорядковано Московському патріархату, а також змінено присвяту, церква стала Покровською. Великий зовнішній ремонт зроблено у 1985 році за куратора Лугоша. Останній ремонт був у 1998 році. Зараз православну громаду обслуговує о. Павло Кормош.

Є в селі громада християн євангельської церкви «Живого Бога». Зареєстровані вони в 1997 році, поки що свого молитовного будинку не мають, богослужіння проводять в приватному будинку одного з вірників. Ця церква спеціалізується на роботі з ромським населенням. До сфери свого впливу холмовецькі послідовники цієї віри відносять ромів з чорнотисівського, пейтерфолівського і вилоцького таборів. Першим пастором громади був Зелді, після його смерті обслуговує громаду його дружина Ірина Антонівна.

З самого початку заснування села його жителі займалися землеробством, а також добуванням будівельного каменю, який високо цінився, через те що був пластинчатим, відмінної якості і використовувався у сусідніх селах для будівництва житла, доріг і мав великий попит при спорудженні колодязів.

Перша згадка про церковно-парафіяльну школу датується 1861 роком. Тоді в школі навчалося 18 учнів, учителем був Георгій Сочка.

Згідно перепису населення, в 1921 році в селі було 83 хати, в яких проживали 344 мешканці, в т.ч. 170 чоловіків та 174 жінки. За національністю були 323 русини, 11 угорців, 5 євреїв та 5 інших. За віросповіданням - 7 римо-католиків, 318 греко-католиків, 9 протестантів та 10 іудеїв. Крім того, до села належав хутір Винниця, в якому було 10 житлових будинків.

В 1925 році, при остаточному врегулюванні державних кордонів між Чехословаччиною і Румунією, до Холмовця були приєднані землі сільських громад Ботарча і Комловша, а з територій, що належали Холмовцю, була відчуженна на користь румунських громад деяка їхня частина.

У 1939 році село було окуповане гортівською Угорщиною. 60 чоловік були мобілізовані в угорську армію, з них 10 загинули на фронтах. Серед них - Бровді Янош Яношович, 1918 р.н., загинув у Хусті; Копча Пийтер Пийтерович, 1917 р.н., пропав безвісти; Корчинські Янош Дєрдєвич, 1917 р.н., пропав безвісти; Корчинські Міклош Міклошович, загинув в 1944 році; Микита Янош Ласлович, 1916 р.н., пропав безвісти; Молнар Янош Дєрдєвич, 1910 р.н., пропав безвісти.

Після зміни режиму в 1944 році чоловіки були мобілізовані в Червону армію. Серед тих, що не повернулися, Бич Іван Елемирович, 1928 р.н., загинув 15 квітня 1945 року в Польші; Зелді Михайло Іванович, 1927 р.н., загинув 1 квітня 1945 року в місті Катовіце; Ісак Михайло Павлович, 1927 р.н., загинув 17 січня 1945 року; Неймет Йосип Іванович, 1927 р.н., загинув в 1944 році в Угорщині в місті Овад. Як видно, забирали в армію 17-ти та 18-тирічних юнаків.

У радянські часи в селі була бригада колгоспу «Росія» (центральна садиба в с. Чорнотисові). В 1961 році було здано в експлуатацію нову восьмирічну школу (нині вона дев’ятирічна). Будинок культури відкрито в 1977 році, тепер перебуває в аварійному стані.

Зараз у селі проживає 731 мешканець. Великою проблемою в селі є працевлаштування. Виручає холмівчан заробітчанство, а також робота на присадибних ділянках та земельних паях. На схилах Холмовецької гори збирають ранню полуницю, непогані врожаї винограду, різної городини. На відміну від навколишніх сіл, відносно більше людей працюють на виноградівських підприємствах. Їх довозять на «Нові-Текс», «Гроно-Текс», «Джентерм».

Іван Біланчук, Нариси історії населених пунктів Виноградівщини

Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus