Разом з проституцією вона стає джерелом масових інфекційних статевих захворювань, які загрожують перекинутися на решту України/
Опівдні біля офісу благодійного центру Оберіг, розташованого в контрольованій Україною Костянтинівці Донецької області, починають збиратися жінки. Вони гучно вітають співробітниць центру, перекидаються жартами, інформує НВ.
Центр надає соціальну допомогу жінкам комерційного сексу, наркозалежним та ВІЛ-позитивним громадянам: роздає презервативи та шприци, проводить інформаційну кампанію, щоб навчити цих людей бути безпечними для себе і суспільства. І сьогодні тут роздадуть місцевим повіям гігієнічні набори, що складаються із шампуню, дезодоранту, крему для рук і прокладок. Присутні дами — переважно жінки 30-35 років. Їхній одяг жодним чином не видає роду їхніх занять — типові для Костянтинівки пуховики, светри та штани темних кольорів.
Ірина виділяється серед інших — коротка модельна стрижка, яскравий макіяж та ідеальний татуаж брів. Лише коли вона посміхається, зіпсовані зуби видають багаторічне вживання ін'єкційних наркотиків. З початком воєнних дій бійці Збройних сил України (ЗСУ) стали для неї головним джерелом доходу. Ірина знімає квартиру з подругою, де вони і приймають клієнтів. У середньому за годину беруть 400 грн.
"Ну і, звичайно, клієнти мають накрити стіл, придбати випивку", — діловито додає вона.
У Олени, ще однієї відвідувачки Оберега, запити скромніші. Вона виїжджає до військових за викликом і, крім плати за послуги, бере гроші на таксі. До секс-індустрії пішла кілька місяців тому — відразу після відсидки у в'язниці.
"Я вийшла, значить, дивлюся, а тут таке роздолля пішло. Відразу зрозуміла — треба працювати", — розповідає Олена.
З приходом у край військовиків навіть міліція, яка раніше одночасно і кришувала, і гнобила представниць найдавнішої професії, знітилася.
"Нехай тільки поткнуться, коли ми на БТР", — по-змовницькому підморгує Олена.
В Оберега за останні два роки клієнтів різко додалося. З початком війни в і без того депресивній Костянтинівці роботи стало ще менше. Чимало чоловіків залишили сім'ї і вирушили воювати за сепаратистські ДНР і ЛНР. Жінки були змушені виживати як доведеться, каже Тетяна Кузинська, соціальний працівник, консультант Оберега. Точних цифр ні в кого немає, але, за спостереженнями центру, останнім роком у місті число жінок комерційного сексу збільшилося мінімум на 20 %. Сталося це за рахунок переселенців із самопроголошених республік і за рахунок жінок, які за інших обставин ніколи б не пішли в цей бізнес. До того ж клієнтів не бракує. У прифронтовій Костянтинівці стоїть чималий гарнізон — молоді чоловіки, відірвані від сімей і жіночої уваги, з нечуваними за місцевими мірками зарплатами. Якщо середній дохід у місту становить 1,2–2 тис. грн, військові в зоні АТО залежно від звання отримують 6-10 тис. грн. І витрачати ці кошти на харчування та житло їм не потрібно. При цьому активних бойових дій у місті немає, тому бійці мають багато вільного часу.
Повернувшись додому, солдати, які "спілкувалися" з ними, ризикують принести в рідні міста та сім'ї весь набутий багаж інфекцій. Експерти вже говорять про те, що вся Україна стоїть на порозі різкого стрибка статевих інфекцій.
Бойові подруги
Усі клієнтки Оберега запевняють, що настанови соціальних працівників виконують справно: секс тільки безпечний, шприци одноразові, якщо є ВІЛ-статус, поводяться з відповідними пересторогами. Одна з жінок тут-таки здає експрес-тест на ВІЛ. З усіх присутніх вона наймолодша та наймиловидніша. У неї троє дітей, чоловіка немає, доводиться давати раду самій. Виживає завдяки п'яти постійним коханцям. Завжди використовує презервативи. У відповідь на запитання, чи давно вона працює в секс-індустрії, робить великі очі:
"Я не повія!"
Саме з таким запереченням виникає найбільше проблем, кажуть в Оберезі. Професійні працівниці секс-індустрії знають про всі ризики професії й охоче дослухаються порад, щоб захистити себе. А ось більшість дівчат до 30, які прийшли до професії з початком війни, навідріз відмовляються сприймати себе як жінок комерційного сексу.
Поширеність платного сексу в зоні АТО заперечують і військовики. Український військовослужбовець з Костянтинівки, який побажав зберегти анонімність, запевняє, що масово інтимними послугами за гроші в армії ніхто не користується — є лише епізодичні факти. Але при цьому визнає, що більшість його товаришів по службі мали статевий зв'язок з місцевими. За його словами, більшість місцевих чоловіків або пиячать, або сидять без роботи, і військовики на їхньому фоні здаються значно привабливішими. Хоча гроші нових подруг теж цікавлять.
Між тим сексуальне дозвілля військовиків вже сформувало навколо себе цілу індустрію гріха. Місцеві жителі розповідають, що багато кафе і саун, які раніше були загальнодоступними, віднедавна повністю окупували військовослужбовці та жінки, які їх обслуговують.
Зона ризику
У віддалених районах загроза інфекційних захворювань особливо посилюється. У Костянтинівці або Дзержинську аптеки працюють справно, і у разі бажання та наявності грошей презервативи купити не проблема. А от у селах і селищах, особливо тих, які обстрілюють, із контрацепцією великі проблеми. І під загрозою не тільки жінки, але і їхні клієнти у формі.
Донбас і до АТО був регіоном з найвищим рівнем соціально небезпечних хвороб: у Донецькій та Луганській областях, а також у Криму проживали 30% усіх ВІЛ-інфікованих в Україні.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що діагностувати і лікувати ВІЛ/СНІД у Донбасі зараз практично нереально. Експрес-тести не дають стовідсоткового результату. Щоб отримати медичний діагноз і лікування, потрібно здавати кров, яку раніше досліджували в спеціальній лабораторії Донецького облцентру з профілактики та боротьби зі СНІДом. Зараз він недоступний.
І якщо дівчата із секс-індустрії переважно знають про свій статус, то військові взагалі не проходять жодних централізованих обстежень на ВІЛ.
Захистити захисника
У Міноборони та Генштабі проблему тривалий час пускали позавіч, нарікають експерти. Лише останніми місяцями влада погодилися безкоштовно прийняти від міжнародних фондів кілька партій презервативів для військовиків, але і цьому передувала довга бюрократична процедура.
У результаті армія отримала 130 тис. презервативів, а найближчим часом буде постачено ще 30-50 тис. Військовослужбовці зможуть отримувати їх в армійських медпунктах. Щоб доукомплектувати ними індивідуальні аптечки, потрібно змінити нормативні документи, що поки навіть не йдеться.
За розрахунками Міноборони, щорічно потрібно 1 млн презервативів, але купувати їх самостійно армія не в змозі.
"Це дуже великі гроші. Щоб ви розуміли: вони еквівалентні вартості лікування всіх українських військових від ГРВІ", — говорить Литовка. Надія — тільки на міжнародну допомогу.
За його словами, набагато важливіше роз'яснювати військовим, чому необхідно оберігатися. До того ж більшість мобілізованих — із сіл, деякі з них взагалі погано розуміють, навіщо потрібні презервативи і як ними користуватися. Лише останніми місяцями Міноборони почало провадити в частинах подібну роботу.
А статеві інфекції вже виходять за межі зони АТО. Тривають ротації, демобілізації — склад частин змінюється. Люди повертаються додому, і під загрозою опиняються вже сім'ї військовослужбовців.