Україна пережила три масові голодомори.
Перший у 1921-1923, другий, навмисно зоорганізований радянською владою в 1932-1933 і третій, теж спланований сталінським Політбюро у 1946-1947 роках. Всі вони призвели до багатомільйонних людських втрат. Антигуманні акції влади мали виразні ознаки геноциду.
Про це говорила на мітингу-реквіємі, що відбувся на площі Героїв у Берегові, ведуча заходу Ольга Матей. Вона ж навела конкретні приклади гибелі людей та дітей, говорила про випадки людоїдства.
Священики різних конфесій відслужили панахиду за померлими в роки голодоморів, помолилися за упокой душ усопших.
“Голодомор 1932-1933 років був найбільш репресивним із трьох,- каже Голосу Карпат директор української гімназії Володимир Кенийз.- Це справжній акт геноциду українського народу, розрахований на придушення національно-визвольного руху та на фізичне знищення наших людей”.
Після панахиди учасники вшанування запалили свічки пам’яті про тих, хто відійшов у Вічність, прийнявши смерть від голоду. На жаль, причини цього масового злочину в СРСР ніколи не розслідувалися, ніхто з можновладців, причетних до мільйонної загибелі людей, не поніс покарання. І тільки в 2003-у Український парламент назвав, а в 2006-у офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. Констатувалось, що загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також було визначено, що втрати українців у частині ненароджених складають 6 мільйонів 122 тисячі осіб.