Матір звинуваченого у державній зраді учасника Євромайдану звернеться до Гельсінської спілки / ФОТО

Галина Витвицька повідомила Голосу Карпат про моторошну історію катувань, фальсифікацій та затягування судового розгляду щодо її сина Віталія, якого обвинувачення називає провокатором і зрадником.

За твердженням матері, її сина Віталія Олексюка сім діб катували у центрі столиці, примусили зізнатися в діях, яких не вчиняв. Хлопець вже майже рік перебуває під вартою спочатку в Київському, а потім у Одеському СІЗО.

-          Майже рік тягнеться судовий процесс. У них немає ні доказів, ні свідків проти мого сина, проте вони продовжують фальсифікувати, шукати все нове і нове, шукають якихось нових свідків. Через "жовту пресу" висвітлюють дескридитаційні матеріали відносно Віталіка. Приплітають до справи події 2 травня, хоча в обвинуваченні про ті події не йдеться взагалі… Також, можу надати офіційні відповіді, що відносно тих працівників СБУ, які знущалися з мого сина відкриті кримінальні провадження. Наші адвокати постійно просять змінити запобіжний захід відносно Віталіка, адже людина катована і потребує лікування, вину досі не доведено. Але при такій статті обвинувачення (111-та) - це не можливо. Віталіку постійно погрожують та залякують. Нас довго просили мовчати, поки вони роблять свої справи, але мовчати вже не можна. Наразі за справою слідкують і спостерігачі ОБСЄ, втручатись вони не мають права, але також збирають матеріали.  Тому ми звертаємося до журналістів, щоб розповісти реальну ситуацію", - розповіла у телефонній розмові пані Галина.

Також, Галина Витвицька зазначила, що відносно справи її сина має офіційні відповіді на звернення до Уповноваженого з прав людини. Також, листи Віталія та прохання розібратися у ситуації та допомогу були передані голові Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерію Пацкану. Наразі, мати Віталія збирає документи, щоб звернутися до Гельсінської спілки.

У розпорядження «Голосу Карпат» пані Витвицька надала сканкопії листів сина. Далі – версія подій у викладі Віталія Олексюка.

Зокрема, Олексюк стверджує, що оговорити самого себе його примусили катуваннями та погрозами фізичного знищення. Як доказ наводить виписку з лікарні, де описані травми завдані протягом 7-ми днів катувань в Жовтневому палаці м. Київ, а саме: ЗЧМТ, струс головного мозгу, ампутація мізинця лівої руки, вогнепальні поранення, численні коло-торізані рани та забої всього тіла, переломи щелепи, носа, ребер, сторонні предмети в голові та шиї.

У численних листах хлопець наголошує, що був і залишається патріотом України, а справа проти нього сфабрикована самими катами та співробітниками СБУ. Він благає про допомогу та просить надати розголосу справі оскільки вважає, що йому, його рідним і друзям загрожує небезпека з боку відомих осіб та безпосередньо Служби безпеки.

« … У середині лютого 2014 року приїхав підтримати своїх побратимів на Майдан Незалежності столиці, ставши учасником тих сумних подій, що стосувалися нашої державності, прав і свобод народу. З метою недопущення провокацій, ввозу зброї та щоб перешкодити створення ситуації подібної до Сходу, я в складі сотні «Варти Руху» в першій половині квітня 2014 року приїхав до Одеси, де чергував на блок-постах разом з працівниками ДАІ, а саме на 24 км. Київської траси» - пише Віталій.

У подальшому командири сотні стали займатися незаконними справами, що суперечило ідеалам Майдану, і Віталій перейшов до однієї з одеських майданівських організацій, - йдеться у листах.

«У середині травня сотник «Варти Руху» Олександр Чекмаз, на прізвисько «Йожик», зателефонував, покликав мене на зустріч, де запропонував забути старі образи та повернутися у сотню, а також, попросив мене взяти участь у іншій зустрічі, в якості спостерігача. Я пішов. На зустрічі обговорювали події 2-го травня в Одесі. Другою стороною, яка прийшла на зустріч, був переданий список з 28 людей, активістів проросійських сил та «Кулікового поля», які були затримані під час подій 2 – го травня. Мова йшла про те, що їх треба витягнути з СІЗО, як активістів Євромайдану. Коли я запитав, що то були за люди, «Йожик» сказав, що то його добрі знайомі, начальство «Куликового поля». Мені не давала спокою та зустріч і я почав власне розслідування, наслідком якого є моє катування та тюрма», - продовжує писати ув’язнений.

У столицю на Майдан Незалежності Віталій повернувся 20 червня близько 2-ої години ночі разом з іншими членами сотні «Варта Руху». Тоді і почалися провокації та побиття, які, зі слів ув’язненого, закінчилися тортурами у підвалі Жовтневого палацу.

«Вже тут, на Майдані, після кількох провокацій, окремі хлопці попередили мене, що відносно мене, щось страшне задумали, та казали, щоб я тікав геть з Майдану. Не відчуваючи за собою ніякої вини я не втік.  Близько 20-ї години, 20 червня мене викликали до намету «Варти Руху» на зібрання сотні, де було озвучено, що, ніби-то, я розпускаю плітки про сотника. Мені слова не надали. Після, заступник сотника Степан Філімон, житель Одеської області, наказав прив’язати мене до опори намету та почали бити. Мене били багато людей, деяких з них я знаю, деяких ні. Били руками, ногами, електричними проводами та шокером, дубинками. Також обшукали і забрали документи та особисті речі. Брат сотника Чекмаза – Вадим, зробив ножем кілька надрізів на лобі. Філімон С.С взяв шприц із невідомою речовиною і вколов мені в ліве стегно. Сказав, що це отрута, яка подіє через 3 години», - пише Олексюк.

Не припиняючи побоїв та знущань у хлопця випитали пін-код від банківської карти та наказали писати передсмертну записку. Тоді ж Віталій Олексюк написав перші зізнання, що буцім-то когось катував і убив. Осіб про яких писав, хлопець не знає, йдеться у заяві.

«Цілий день 21 червня, ніч і день 22 червня мене продовжували бити майже всі члени «Варти руху. Приводили до намету представників з інших сотень, щоб показати «трофей» зрадника і шпигуна. Потім мене із написом «Прєдатєль» через увесь майдан повели до намету коменданта Майдану Йосипа Йосипчука».

Хлопцю наказали написати пояснення того що сталося, мовляв, коли прийде комендант усе справедливо вирішиться. Проте пояснень побитого хлопця комендант читати не став. Натомість наказав сотні підрозділу «Яструби» забрати його до себе в Жовтневий палац.

«Коли прийшов комендант Майдану, я спробував сказати щось на свій захист, але він взяв скляну банку зі столу і кинув  мені в голову. Була сильна кровотеча. «Яструби» перев’язали мені голову, та кров не зупинялася. Мене через Інститутську привели у Жовтневий палац та завели у підвал. За час мого перебування там, я бачив, як катували ще п’ятьох людей. Ці люди різного віку і статі зі Львова, із Закарпаття, з Донбасу і з Києва», - пише Віталій.

Далі  у листі Віталій описує те, що з ним відбувалося протягом 5-ти днів, проведених у підвалі «Жовтневого палацу» (стор. 5 - 7).  Зі слів хлопця, увесь цей час його били дубинками, різали, катували,  розстрілювали з вогнепальної та травматичної зброї, вимагаючи зізнатися у вбивствах, державній зраді та співпраці з ФСБ. Не витримавши знущань, хлопець усе підписав, адже думав, що його вб’ють і вже попрощався з життям.

«27 червня в катівню прийшли троє, які представилися співробітниками контррозвідки та антитерористичної групи. Вони і наказали «Яструбам» викликати мені швидку, тільки тут я дізнався дату і час, яка доправила мене у 17 –ту клінічну лікарню та сказали, що усе владнають, якщо я не писатиму заяву. Працівники СБУ їхали від Жовтневого палацу слідом за швидкою. З приймальної лікарні викликали міліцію, але працівники СБУ погрожуючи фізичною розправою та тим, що повернуть мене назад на тортури, примусили мене підписати відмову від слідства та судово-медичної експертизи та якесь пояснення, яке я навіть не міг прочитати, напевно через струс мозку. З 27.06.14 року по 10.07.14 року, тобто до моменту взяття мене під варту, вони цілодобо обмежували мою волю в приміщені 17-тої лікарні», - продовжує Віталій.

В лікарні до хлопця призначили варту із двох працівників СБУ. Коли приїхала мати Віталія, якій подзвонила медсестра з швидкої, їй заборонили перевести сина у іншу лікарню. Під тиском та погрозами сбу-шників, хлопця змусили написати ще кілька документів та підписати якісь пояснення. Вони ж примусили хлопця відновити банківську карту, яку забрали ще на майдані «Варта руху», та забезпечити їм доступ до онлайн-банкінгу.

«Що відбувалося з моїм рахунком з 20 червня, я не знаю. Картку і телефон у мене забрали, тому, що відбувається з моїми рахунками я не знаю і до тепер. Ці люди возили мене в Управління служби безпеки України у Києві та через побиття хотіли примусити мене дати прес-конференцію, на якій я маю публічно повідомити, що я шпигун Росії. На щастя, до цього часу мама знайшла адвоката. Тоді я, пересиливши страх і заледве витримавши знущання, відмовився від прес-конференції. Тоді у печерському суді почали фабрикувати справу, наслідком якої є даний судовий процес», - продовжує розповідь Віталій Олексюк.

Далі, за твердженням Віталія Олексюка, його помістили в СІЗО СБУ. 10.07.14 року, коли його мати довідалася про ситуацію та з'явився захисник, хлопець почав відмовлятися від примушеного самооговору.

«Щоб не судити мене у Києві і не викликати суспільний резонанс вони пришили мені частину 2-гу. ст.127 ККУ, хоча (потерпілий) проживає у місті Київ. Таким чином відправили справу до суду Одеси. Працівники СБУ погрожували мені фізичною розправою в СІЗО, але тепер за ситуацією слідкує ООН та ОБСЄ, тому їм буде важче це зробити. Сторона обвинувачення немає жодного доказу моєї вини, адже я ні у чому не винен. Проте, в мене збереглася виписка з лікарні, де описані травми задані мені за 7 днів катування. Свідками обвинувачення виступають особи, які безпосередньо мене катували та інші "друзі" СБУ. З того, що я бачив, випливає, що на Майдані діяла банда, підконтрольна СБУ, яка займалася катуваннями людей і примушуванням їх чинити чужу волю. Я вважаю, що чудом вибрався живим з лап цих нелюдів»,- зазначає Віталій Олексюк.

Нещодавно, хлопець отримав від прокуратури пропозицію про звільнення від кримінальної відповідальності, якщо він добровільно зізнається у державній зраді.

«Я категорично відмовляюся від цієї пропозиції, оскільки я ні в чому не винен. Навіть попри те, що існує загроза моєму життю зі сторони СБУ. Начальство тюрми говорить, «що моє життя коштує два мішка трави, і не більше» і, якщо вони захочуть, то уб’ють мене в тюрмі, за змовою з СБУ. Тому я потребую вашої допомоги. Справа відносно мене повністю сфабрикована і бездоказова. А вони просто бояться відповідальності за свої неправомірні дії стосовно мене та вирішили змінити статтю. Я відмовився від вищевказаної пропозиції, бо я патріот своєї Батьківщини, і не зраджу тисячі інших патріотів, які загинули за свободу від диктатури і беззаконня. Слава Україні!» - написав Олексюк.

Редакція Голосу Карпат зауважує, що подана вище інформація є викладом подій однієї зі сторін судового процесу, яка просить громадської уваги.