Мукачівські стройбатівці: ми не бомжі (ФОТО)

Як повідомлялося раніше, військових двох окремих інженерно-будівельних батальйонів, які формуються на базі військової частини у Мукачеві, утримують в жахливих умовах.

Солдати у казармах сплять на піддонах практично на голій підлозі, а усе забезпечення, яке вони отримують від держави - це харчування.

В зв’язку з цим Закарпатські ЗМІ та соцмережі сколихнув ряд публікацій, в яких мукачівських стройбатівців називають бомжами у погонах, алкоголіками, бидлом та «сикунами», які відмовляються захищати Батьківщину.

Проте чимало військових у батальйоні обурені таким ставленням до себе. Хто ж насправді служить у Мукачівському стройбаті спробувала дізнатись наш кореспондент.

Військові розповіли, що серед них є чимало тих, хто вже побував в зоні бойових дій на сході України, які після лікування в госпіталях чи після розформування їх частин були передислоковані в інженерно-будівельні військові підрозділи у Мукачево. Серед цих військових, як виявилось є і депутати, і педагоги, і спецпризначенці. Військові не заперечують, що у батальйоні є багато «бидла», є і «відмовники», які не хочуть їхати у зону АТО. Але наголошують, що більшість - нормальні культурні люди, які потрапили сюди за наказом з різних куточків України. І не видно їх тільки тому, що вони не тиняються п’яні по місту, а готуються до відправки, відновлювати зруйновану інфраструктуру Донбасу.

«Ми не цураємось того, що тепер служимо у стройбаті, - каже депутат райради сусідньої області Олексій Колоднюк, - я за плечима маю дві вищі освіти і якщо держава вирішила, що ми потрібні тут, будемо служити тут».

До розмови долучається Іван Булка із Львівщини, вчитель з 15-ти річним стажем:

«Знаєте, в окопі на Донбасі я часто згадував своїх учеників. Мої вихованці 11-класники, коли дізналися, що я поїду в АТО, зібрали і принесли мені свої кишенькові гроші. Сказали, візьміть, Іван Богданович, Вам зараз на спорядження потрібніше. От за них, - ледь стримуючи сльозу каже військовий, - варто воювати, не важливо де, у стройбаті чи у окопі на передовій, ми відстоюємо їх майбутнє».

Також військові розповіли, що тут, у батальйоні служить морський піхотинець, калушанин, нині стройбатівець Віталій Гордий, якого за заслуги під Амвросіївкою представили до медалі.

«Комусь треба підіймати країну з руїн війни, хто як не ми? Буде наказ на передову - поїду на передову, - каже морпєх. - Від свого обов’язку перед державою не відмовлюсь, служу народу України!»

«А бидло, оце, що тут є, воно ж усюди є, не тільки у армії. Ми ж не з власної волі живемо біч-о-біч з усім цим збродом, самі не в захваті від певного контингенту. Але ж не можна усіх отак під одну гребінку. Ми не жаліємось, що нам тут погано, що голі і босі, в окопі гірше було. Це армія», - додає майор, що потрапив в стройбат після Іловайська.

Разом з тим, факт залишається фактом. Військовим потрібні нормальні умови, зайнятість корисною справою, дисципліна і фахівці, в тому числі психологи і психіатри. Потрібні професійні та рішучі керівники, система організації та підпорядкування.

Вчора більшу частину бійців готували до відправки на схід. Але сюди постійно надсилають нових. Після відселення в казармах обіцяють зробити ремонт, забезпечити опалення і тільки тоді повернути сюди людей. Обіцяють також зайняти хлопців, щоб вони не тинялися цілими днями без діла. Адже зрозуміло, чим займатимуться чоловіки, частина з яких вже травмована і у фізичному і у психологічному сенсі війною, а інші чекають відправки туди, куди їхати не хочуть.