Нещодавно Верховна Рада України у першому читанні прийняла Закон «Про очищення влади» — так званий закон про люстрацію. Довгоочікуване рішення далося...
Нещодавно Верховна Рада України у першому читанні прийняла Закон «Про очищення влади» — так званий закон про люстрацію. Довгоочікуване рішення далося депутатам непросто і наразі вони так і не змогли довести справу до логічного завершення. Тим не менш, тема люстрації не припиняє бути із однією із найпопулярніших в сьогоднішній Україні: політики продовжують сперечатися, експерти аналізувати, а звичайні громадяни очікувати на такий, здавалося б, потрібний та нагальний процес.
Голос Карпат поцікавився думками закарпатських політиків, журналістів та громадських діячів про те, яким вони бачать процес очищення влади. Відповіді наших експертів виявилися з одного боку схожими, з іншого – у кожного знайшлися свої «унікальні» ідеї.
Отож, Святослав Бабіля, координатор освітніх та виборчих проектів у Закарпатській області від Громадської мережі ОПОРА вважає, що «люстрація є зараз не просто потрібною, а необхідною від Верховної ради і Кабміну, до сільрад, лікарень, закладів освіти».
«Обов’язково – правоохоронні органи, фіскальні та суди. Змінювати потрібно в першу чергу керівників. Особливо тих, хто був помічений в корупції, та тих, хто до кінця захищав режим Януковича (ці особливо небезпечні, тому, що виправдовують злочин наказом)», — переконаний діяч.
При цьому механізом очищення влади Бабіля бачить саме люстраційний комітет, до якого входять представники громадських структур, позапартійні, які зобов’язуються протягом 5 років не балотуватися на виборах та не працювати в органах державної влади. Вони перевіряють не тільки діючих посадовців, але й тих, що претендують на ту чи іншу посаду.
«Щодо основних критеріїв претендентів, то я б сюди відніс, в першу чергу, порядність», — пояснює експерт. – «Під порядністю я розумію фінансову — платить податки, не має прихованого бізнесу, готовий жертвувати своїми інтересами заради суспільного блага (наприклад, таких повно на Майдані було)».
Важливим фактором при проходженні люстрації, на думку Бабілі, залишається приналежність до Партії регіонів:
«Це аналог Чехії і Польщі, де комуністам на 10 років заборонили займати керівні посади. Я розумію, що не всі люди в ПР погані, але якщо вони не вийшли з партії коли вбивали людей, це багато про що говорить. Зрештою, вони можуть бути корисними не лише на державних посадах», — переконаний Святослав Бабіля.
Такої ж думки, однак у дещо радикальнішій формі притримується і голова Громадської ради при Ужгородській міській раді Олександр Пересоляк:
«Однозначно усі регіонали не мають права брати участь у виборах та на керівні посади, в т.ч. ті, хто займали керівні посади при Януковичі. Мовчання під час вчинення злочинів робить їх співучасниками», — вважає активіст.
При цьому Пересоляк переконаний, що люстрація не буде повноцінною без повної прозорості у майнових та земельних реєстрах, «щоб можна було визначити неспівпадіння доходу та наявного майна».
У представників Партії Регіонів також є власне бачення процесу люстрації в Україні. Голова Закарпатської обласної організації Партії Регіонів, депутат Закарпатської обласної ради та екс-губернатор Закарпаття Олександр Ледида також згадав про європейський досвід очищення влади:
«У Європі лише кілька країн колишнього соціалістичного табору пішли на такий крок і здебільшого люстрація стосувалася лише осіб, які працювали на спецслужби і виконували каральні функції. В Україні ж пропонується люструвати усіх державних службовців, які займали державні посади протягом останніх 20-ти років», — аналізує політик.
При цьому депутат зазначає, що механізм, який визначатиме ступінь вини колишніх чиновників та склад осіб, які виноситимуть вердикт, досі не визначений.
«Наразі ми спостерігаємо доволі абсурдну картину, коли регіональні люстраційні комітети формуються за довільним принципом і формують ці комітети ті ж політичні та сімейні клани. Відповідно, за такими принципами ми матимемо «вибіркову» люстрацію, а процес люстрації нагадуватиме замовну інквізицію», — переконаний Ледида.
Відтак найбільш оптимальним інструментом люстрації політик вважає вибори:
«Народ в процесі вільного волевиявлення сам вирішує, хто повинен представляти його в органах законодавчої влади. А законодавча влада, в свою чергу, формує владу виконавчу», — пояснює екс-губернатор.
Елементи виборчих процесів прослідковуються і в баченні люстраційних процесів від журналіста та громадського діяча Юрія Кравчука.
«Існує такий правовий термін – «презу́мпція невинуватості». А стосовно люстрації має застосовуватися термін «презумпція винуватості». Початися люстрація має з повного звільнення усієї структури, що люструється. Як кажуть у нас на Закарпатті, доґделаби», — вважає журналіст.
Після цього, на думку Кравчука, можна буде розпочинати оновлений набір із проходженням люстрації:
«Усі претенденти на державну службу повинні подавати, окрім документів на професійну придатність, повний перелік свого майна, своїх рахунків, та близьких родичів. Після цього кандидатура оприлюднюється, і за неї має проголосувати не менше 50% громадян, що проживають на території обслуговування люстрованої установи. Підкреслюю: тільки ГРОМАДА має обирати будь-якого держслужбовця, бо він утримується за її податки. І тільки громада може визначати, чи вартує той чи інший держслужбовець тих грошей, які народ витрачає на його утримання», — переконаний Кравчук.
Однак на цьому «випробування» посадовця не припиняються: «кожні півроку має проходити атестація – і громадська, і контролюючими органами. Контролюючі органи повинні мати право перевірити майно держслужбовця та його близьких родичів».
«Держслужбовець повинен знати: якщо виявиться, що він вкрав хоч щось з бюджету, покарання не уникнути. Розповідаю на практиці. Довели, наприклад, що держслужбовець вкрав 10 тисяч гривень. Він має повернути усі гроші до копійки, заплатити такий самий штраф, ну і безкоштовно попрацювати деякий час на користь громади. У помаранчевому жилеті з написом: «люблю чужі гроші»», — пояснює Кравчук.
При цьому журналіст радить не забувати і про найближчих родичів люстрованих посадовців: вони також мають бути учасниками процесу «очищення».
«Якщо він не має можливості віддати борг громаді, за його борг перед народом повинна відповідати СІМ’Я! Цей інститут чомусь незаслужено забули. Якщо батьки, брати-сестри та інші родичі держслужбовця будуть теж нести відповідальність, вони самі не дозволять йому красти», — запевнив Кравчук.
Стосовно вибору безпосередніх люстраторів, то цей момент Юрій Кравчук вважає не настільки важливим, «бо результати мають оприлюднюватися. Або у спеціальних профілях, як у мережі ФБ, або на спеціальному державному ресурсі».
Натомість інший опитаний нами експерт, керівник ГО «Сила народного контролю» Іван Белецький вважає найбільшою проблемою люстрації саме вибір люстраторів:
«Політичні махінатори, продумовуючи все на три кроки вперед, стають засновниками люстраційних комітетів. Через особистих псевдоактивістів вони наводять приціл процесу люстраціі на потрібні для них мішені, забуваючи про особисту люстрацію», — пояснює свою позицію Белецький.
Відтак важливим моментом у процесі очищення влади Белецький вважає вибір критеріїв, за якими той чи інший посадовець потрапляє під люстрацію:
«Жоден неправедний люстратор не затримається в комітеті, якщо буде відкрита система прийому заявок громадян і відкритий звіт по реакціі на ці заявки», — переконаний активіст.
Нинішній голова Закарпатської ОДА та одночасно депутат Верховної Ради України Валерій Лунченко важливим моментом люстрації вважає законодавчу базу, етапність та участь громадськості.
«В першу чергу «громадська люстрація» повинна застосовуватися на місцевому рівні до представників органів державної влади. При цьому важливо користуватися критерієм очищення органів влади від осіб, що зловживали займаною посадою, порушували конституційні права людей. Напередодні виборів це важливо», — пояснює губернатор.
Приклади цих критеріїв посадовець не назвав, згадав тільки, що їх «має бути багато». Окрім того, процес люстрації Лунченко вирішив поєднати із актуальним нині процесом «десепаратизації», щоб була можливість притягнути до відповідальності всіх осіб, причетних до тероризму.
На відміну від губернатора, народний депутат України Іван Бушко переконаний, що люстрація повинна розпочатися в першу чергу з «верхніх ешелонів»:
«Саме тут розбудовуються усі корупційні схеми, які розгалужуються до державних органів на місцях. Інакше люстрація не матиме змісту», — вважає парламентар.
«Важливо напрацювати деталі у відповідному законопроекті, який депутати прийняли у першому читанні. На моє переконання, дуже важливо, щоб це зробили саме депутати VII скликання. Новій Раді буде з цим складніше», — пояснює Бушко.
При цьому на вибори як на інструмент люстрації нардеп не покладає особливих надій:
«Я не очікую, що після виборів до парламенту його склад сильно оновиться. Через що суспільство знову буде незадоволене», — вважає нардеп.
Тим не менш, Бушко переконаний, що люстрація Україні таки потрібна, однак проводити її треба обережно:
«Із люстрацією пов’язано надто багато питань, на які поки що нема остаточних відповідей: як її застосовувати, до кого і т.д. Важливо, не переборщити. Щоб не вийшло у підсумку так, що ті, хто не міг потрапити до влади, потрапив туди саме під прапорами люстрації», — розмірковує парламентар.
Основні тези зі сказаного:
- очищення повинне зачепити як найвищі ешелони влади, так і структури та організації місцевого рівня;
- піддаватися перевірці повинні усі без винятку посадовці (як на виборних посадах, так і ті, що призначені «зверху»);
- займатися люстрацією повинні представники громади, які самі не претендують на зайняття тієї чи іншої посади;
- суб’єкти перевірки повинні відповідати цілому ряду характеристик та вимог, в тому числі повністю відкрити доступ до своїх майнових, фінансових та земельних даних;
- приналежність до Партії Регіонів повинна бути причиною непроходження люстрації;
- люстрація повинна доповнюватися демократичними та прозорими виборами;
- суб’єктам перевірки, які не пройшли люстрацію, необхідно забороняти займати ту чи іншу посаду протягом певної кількості років.
Наскільки українцям можна розраховувати на прийняття в цілому закону “Про очищення влади” найближчим часом, наразі незрозуміло, оскільки практично весь нинішній склад парламенту апріорі не проходить цієї перевірки. У будь-якому випадку уже незабаром в Україні мають пройти позачергові парламентські вибори, які і стануть першим серйозним кроком у процесі очищення влади. Чи, принаймні, можуть ним стати. Як буде насправді – покаже час та підрахунок голосів.