Леонід Кравчук, зокрема, спрогнозував, що Україна в нинішньому вигляді навряд чи збережеться.
“Вона може змінитися організаційно, територіально і конституційно. Це може бути федерація чи конфедерація. Є ж у світі різні структури... Хочу сказати всім людям: не треба відкидати змін, коли вони настають”, – наголосив Кравчук.
Заява надзвичайно серйозна. Особливо якщо взяти до уваги, що її виголошує перший Президент України. В експертних колах багато хто вважає: зроблено її не просто так, пише Експрес.
Чому ж Леонід Макарович зважився на таке припущення вголос? Про це спершу журналісти запитали в нього самого.
–Що вам дає підстави говорити про можливе перетворення України на федерацію чи конфедерацію?
Л. Кравчук: – Я завжди виходжу з того, що нічого вічного не буває. Держава може змінювати свій устрій. Це не щось, раз і назавжди дане. Це не щось таке, що не підлягає обговоренню. Україна – неоднорідна держава. Південь, Схід, Центр, Захід – історично, ментально й духовно дуже різні. Це не таємниця. Не випадково тему федералізації України порушували ще на зорі Незалежності. Але тоді це було не на часі. Треба було спершу побудувати державу, подивитись, як вона працює...
Тепер же можна говорити про федералізація лише за умови, якщо є на це воля громадян та спільна позиція більшості політичних сил. І маючи впевненість, що такий крок не спричинить розвалу держави.
–Ми добре знаємо, що формат федерації чи конфедерації активно нав'язує Україні Кремль, – каже політолог Михайло Басараб. – Це, власне, ключове завдання Росії. Бо саме через зовнішнє нав'язування Україні федеративного чи конфедеративного устрою Москва прагне зруйнувати українську державність.
– Є велика загроза реалізації такого сценарію, оскільки парламент уже ухвалив Закон про так званий особливий статус Донбасу,– вважає Ігор Петренко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. – Надзвичайно потужний рівень самоврядування, який ми надаємо ОРДЛО, відповідно до згаданого закону (нагадаю, чинності він має набути після припинення бойових дій і проведення місцевих виборів на Донбасі) і до конституційних змін у частині децентралізації (які вже ухвалені в першому читанні), фактично перетворює цей регіон на суб'єкт федерації. Адже в нього з'являється право утворювати атрибути самостійної держави, як-от органи поліції чи прокуратури.
У такому разі Україна фактично складатиметься з двох частин: з ОРДЛО, як певного автономного утворення, і решта країни.
– Які ризики містить такий план?
І. Петренко: – Децентралізація, а фактично федералізація, є предметом перемовин між спецпредставником США в Україні Куртом Волкером і помічником президента Росії Владиславом Сурковим. І це означає, що ми фактично загнані в глухий кут. Світова спільнота підтримує Мінський процес, санкції, прив'язані до нього. А те, що в домовленостях закладена бомба сповільненої дії для України, нікого, крім нас, не цікавить. І протистояти цьому нам дуже нелегко, бо Україна наразі є не так об'єктом, як суб'єктом міжнародних відносин.
– Справді, Мінські угоди створюють умови для перетворення України на таку собі федерацію без назви “федерація”, –додає Геннадій Друзенко, експерт із європейського та міжнародного права. – Адже йдеться про появу окремого суб'єкта зі широкими правами автономі у складі України.
Звичайно, прихильники такого плану говоритимуть про вдалі приклади європейських федерацій і про те, що децентралізація чи федералізація розв'язала проблеми в Бельгії, Німеччині, Австрії. Але насправді це нерозуміння української історії та прагнення нав'язати схему, яка тут не працює.
– Чому? Що ви маєте на увазі?
Г. Друзенко: – Україна, на відміну від Німеччини, Австрії чи Іспанії, ніколи не переживала періоду жорсткої централізації, як у часи Гітлера в Німеччині чи за диктатора Франко в Іспанії, який створив політичну націю. Ми лише в процесі творення політичної нації, і федералізація фактично розірве її, не давши з'явитись. Будемо мати галичан, буковинців, закарпатців, поліщуків, донеччан, таврійців... І за цим всім просто не буде видно українців як єдиного народу.
М. Басараб: – Говорити про федералізацію можна як про перехідний етап розпаду України. Власне кажучи, тоді ми будемо наслідувати не Німеччину, а Боснію і Герцеговину, де єдність втримують лише завдяки зовнішньому чинникові, зокрема ЄС.
– Наскільки реалістичним є втілення плану з перетворення України на федерацію чи конфедерацію?
М. Басараб: – Період Революції гідності, а потім протидії російській агресії продемонстрував: Українська держава тримається завдяки свідомій і дієвій позиції громадян та міцності українського суспільства. Шановним колегам із Вашингтона та європейських столиць, коли вони розмовляють зі Сурковим і окреслюють якісь плани, треба зважати не на обіцянки Петра Порошенка, а на думку громадян. На те, що українська нація за останні тринадцять років двічі доводила своє суверенне право на визначення політичного майбутнього держави.