В Чопі продали пам'ятник Леніну: журналісти дізнались подробиці.

У найзахіднішому місті України - Чопі в Закарпатській області - 28 березн провели аукціон, на якому продали пам'ятник Леніну, який раніше стояв на центральній площі міста.

До бюджету Чопа надійшли більше дев'яти тисяч доларів, які, як стверджує місцева влада, підуть на програму поліпшення якості питної води в місті.

Що буде з майже чотиритонною бронзовою статуєю вождя світового пролетаріату далі, сказати складно, - покупець Леніна, місцевий підприємець, навідріз відмовився від коментарів з цього приводу.

Про нелегку долю чопський Леніна і безпрецедентний аукціон кореспондента Бі-бі-сі в Києві Святослав Хоменко поговорив із заступником мера Чопа Ігорем Гіжаном.

Бі-Бі-Сі: Пам'ятник Леніну в Чопі був знесений в лютому 2014 року. Скільки він простояв і як виглядав?

Ігор Гижа: Не назву вам точну дату, коли його поставили на Привокзальній площі в центрі міста Чоп, але було це досить давно. Після цього її, звичайно, перейменували на площу Леніна, а зараз вона носить назву Європейської. Збирали на цей пам'ятник і жителі міста, і його установи і організації.
Це була бронзова скульптура заввишки близько 3,5-4 метрів і вагою близько 3700 кг. Після здобуття Україною незалежності, на початку 90-х, в Чопі провели референдум щодо того, що зробити з цим пам'ятником. Пропонували три варіанти: залишити його на місці, демонтувати або перенести в інше місце. Городяни проголосували за третій варіант, і його встановили в будинку ветеранів Чопа. Спочатку [24 лютого 2014 року, через два дні після відсторонення Віктора Януковича від влади, прим. Бі-бі-сі] активісти його упустили. Чесно кажучи, звалили той пам'ятник. При цьому він практично не пошкодився, тому міська рада забрав його і перевіз його на зберігання у двір комунального господарства. Там він у нас і лежав з тим часом.

Бі-Бі-Сі: Активісти, які повалили пам'ятник, знайшлись?

І.Г.: Так їх, власне, ніхто особливо й не шукав. Звичайно, було подано заяву в міліцію, але ніхто цим не займався, тому що пам'ятник не був пошкоджений, а демонтувати його на той момент так чи інакше потрібно було.

Бі-Бі-Сі: Місцеві ЗМІ писали, що спочатку пам'ятник хотіли переплавити.

І.Г.: Так, але так до цього справа не дійшла. Він лежав у нас у дворі комунгоспу під інвентарним номером і з балансовою залишковою вартістю. Але зараз у нас в місті загострилася проблема з поставками питної води, ми збираємо кошти на новий водозабір, звідки тільки можемо.
І ось ми задумалися, що у нас є такого, що нам не потрібно? І визначив, що пам'ятник Леніну встановлювати ми вже точно не буде ніде і ніколи. А це досить цінна річ, і громада цього майно не користується. Ось, значить, можна його продати. Разом з Леніним продавався автомобіль "Волга", який дуже любить їсти бензин, але не дуже багато їздить. Ось ці дві речі ми запропонували продати з аукціону [згідно з повідомленням Чопської міськради, покупця на автомобіль ГАЗ знайти не вдалося].

Бі-Бі-Сі: Як встановлювали стартову ціну для Леніна?

І.Г.: Ми визначили на конкурсі оцінювача, який, в свою чергу, визначив вартість пам'ятника. Депутати її обговорили і затвердили на сесії міськради.
Ми наполягали на тому, що пам'ятник - це не брухту, а саме виріб, тому ціна вийшла досить високою, майже 254 тисячі гривень [приблизно 9400 доларів].

Бі-Бі-Сі: А якщо б його переплавили і продали як лом, скільки б він коштував?

І.Г.: Фахівець сказав нам, що в такому разі його ціна склала б близько 150 тисяч гривень, тобто різниця суттєва. Багато депутатів говорили, що ціну потрібно знижувати, тому що ми продамо його тільки в якості брухту. Але ми наполягли на тому, що це - річ, яка, можливо, має для кого-то значення, і продавав його саме як скульптура Леніна. До проведення аукціону інтерес до покупки виявляв багато хто. Приїжджав навіть людина з Угорщини, з парку тоталітарної культури біля Будапешта, дивився той пам'ятник. Хоча мені і говорили, що це не типовий пам'ятник, обласне управління культури нам видало довідку про те, що культурної цінності він не становить. Тобто теоретично ми його могли продати і за кордон. Але угорці заявку не подали. Єдину заявку на участь в аукціоні подав наш закарпатський підприємець, і ось він за цією ціною - а умовою конкурсу був продаж за вартістю не нижче стартової - його і придбав. Він, власне кажучи, його вже забрав. Гроші надійшли до міського бюджету.

Бі-Бі-Сі: Чи є у вас якісь дані про те, що покупець Леніна збирається робити з цією статуєю?

І.Г.: Чесно кажучи, я цим не цікавився. Але думаю, що якщо він його купив, значить, знає, що з ним робити.

Бі-Бі-Сі: На що конкретно місто планує витратити отримані кошти? Наскільки вони допоможуть Чопу в отриманні нового водозабору?

І.Г.: На новому водозаборі нам потрібні майже 20 млн гривень, два мільйони з яких ми вже назбирали. Рішення про те, куди конкретно направити кошти, виручені на аукціоні, прийме сесія міськради. Але ідея була така, щоб поповнити ними програму "Питна вода" і потроху починати щось робити.

Бі-Бі-Сі: А що залишилося від пам'ятника Леніну на Європейській площі і біля будинку ветеранів у Чопі?

І.Г.: Біля будинку ветеранів пам'ятників зараз ніяких немає, там просто невеликий порожній постамент. А Європейська площа вже після демонтажу пам'ятника Леніну була перебудована, капітально відремонтована. Місця, де стояла ця скульптура, як такого вже не залишилося. Там уже нічого не нагадує про те, що там стояв Ленін.

Бі-Бі-Сі: Як ви думаєте, ваш досвід можна застосувати в інших українських містах і селах, де теж залишилися знесені пам'ятники Леніну?

І.Г.: Я б порекомендував, в першу чергу, звернути увагу на умови зберігання цього майна, тому що на такі речі звертається мало уваги, і такі пам'ятники втрачаються. А це неправильно, це все-таки наше, може, і помилкове, але надбання. Все, що в коморі лежить, має бути використано - я собі це так уявляю.

Бі-Бі-Сі: Але чи не є дії чопських влади порушенням закону про декомунізацію? Адже виходить, що ви зберігали Леніна, потім продали і тим самим сприяли збереженню цього монумента?

І.Г.: Я б не сказав, що це порушення закону - це скоріше дбайливе ставлення до громадського майна. А яке це майно - інша справа. Адже ми на нього не молилися, не виставляли його на загальний огляд. Він у нас зберігалися у двір комунгоспу, поки сесія не прийняла рішення про його відчуження. Я вважаю, ми вірно вчинили.

Читайте також: