1. Новини Закарпаття
  2. >

Ні переговори, ні санкції не можуть змусити КНДР відмовитися від ядерної зброї - експерти

23:11, 14 Вересня Влада

Loading...

Північна Корея на початку вересня провела нові випробування атомної бомби, показавши, що не має наміру відмовлятися від своєї ядерної програми.

Швидше за все, КНДР очікують за це нові санкції з боку світової спільноти, але вони не зможуть ні скасувати, ні навіть хоч скільки-небудь уповільнити розробку Пхеньяном ядерного озброєння. До такого висновку прийшов Андрій Ланьков, один з найавторитетніших російських кореєзнавців.

Ні переговори, ні економічний тиск не зможуть вирішити північнокорейську ядерну проблему, тому що в Пхеньяні знають про долю Каддафі, який погодився відмовитися від ядерної програми в обмін на обіцянки різноманітних економічних благ. А військова операція в такій близькості від 25-мільйонного Сеула занадто ризикована

Ще в кінці липня дані супутникових знімків показали, що в Північній Кореї повним ходом йде підготовка до проведення чергових ядерних випробувань. Правда, тоді на полігоні, схоже, виникли якісь технічні проблеми, і випробування довелося відкласти. 9 вересня Проте, в той день, коли в Північній Кореї відзначається День заснування КНДР, випробування все-таки провели. Підірвана на цей раз ядерний пристрій виявилося найбільшим за всю історію північнокорейської ядерної програми - за оцінками, потужність заряду склала 10 кілотонн.

До того ж протягом останніх місяців свої успіхи неодноразово демонстрували і північнокорейські ракетники. Їм вдалося провести кілька вдалих запусків балістичних ракет великої дальності та, що найголовніше, успішно запустити з підводного положення балістичну ракету, призначену для базування на підводних човнах. Останній запуск викликав чимале здивування серед фахівців, тому що робота над балістичними ракетами для підводних човнів почалася в Північній Кореї всього лише три роки тому і ніхто не очікував, що перший повністю вдалий пуск відбудеться в такі стислі терміни.

Зрозуміло, що подібні успіхи північнокорейських ракетників і ядерників не викликають особливого натхнення у сусідів Північної Кореї. Однак, аналізуючи ситуацію, що склалася навколо північнокорейської ядерної програми, не можна не прийти до невтішного висновку: зараз немає ніяких реальних шансів на те, що цю програму вдасться ліквідувати або навіть суттєво уповільнити.

Взагалі кажучи, існує два потенційних підходу до північнокорейської ядерної проблеми. З одного боку, є прихильники санкцій, позиції яких неминуче посиляться вже в найближчі місяці. Починаючи з жовтня 2006 року, коли в КНДР були проведені перші ядерні випробування, після кожного чергового вибуху Рада Безпеки ООН приймає чергову резолюцію, яка вводить все нові і нові економічні санкції проти Північної Кореї.

№ 2270 Резолюція, прийнята в березні цього року, безпрецедентна за своєю жорсткістю - зокрема, вона забороняє країнам, що входять в ООН, купувати у Північній Кореї більшість видів мінеральної сировини. Швидше за все, найближчим часом - в повній відповідності з усталеною традицією - буде прийнята нова резолюція, яка проголосить ще більш жорсткий підхід до Північної Кореї і введе нові обмеження на її зовнішню торгівлю.

Однак санкції виявилися напрочуд неефективними. Парадоксальним чином введення санкцій в Північній Кореї в 2006 році співпало з початком відновлення північнокорейської економіки, а останні 10 років взагалі були для Північної Кореї часом економічного зростання. У період правління Кім Чен Ина це зростання прискорився. Існують найрізноманітніші оцінки масштабів цього зростання: оптимісти вважають, що він може досягати 4-5% в рік, а песимісти кажуть, що десь 1-1,5%. Але сам факт зростання визнається всіма серйозними аналітиками.

Привіт Каддафі

Є кілька причин, за якими санкції проти Північної Кореї залишаться такими ж малоефективними, якими вони були і раніше. По-перше, серйозну перешкоду на шляху успіху санкцій - це позиція Китаю. Китай зараз практично монополізував торгівлю з Північною Кореєю - на нього припадає близько 90% всього зовнішньоторговельного обороту КНДР. При цьому Китай знаходиться в досить складному становищі, і його ставлення до північнокорейської ядерної проблеми, скажімо так, амбівалентне.

З одного боку, Китай украй незадоволений північнокорейськими ядерними амбіціями. У Пекіні не без підстав вважають, що дії Північної Кореї різко збільшують ризик поширення ядерної зброї. Будучи членом п'ятірки офіційно визнаних ядерних держав, Китай, звичайно, не відчуває з приводу цієї перспективи ні найменшого ентузіазму.

Додаткові проблеми для Китаю створює і та обставина, що північнокорейські ядерні випробування і запуски ракет дають США вагомі підстави для того, щоб зберігати і посилювати свою присутність в Північно-Східній Азії, в самій безпосередній близькості від китайських кордонів. У розмовах з китайськими дипломатами і аналітиками можна часто почути, що Пхеньян, мовляв, своїми діями грає на руку Вашингтону і взагалі «поводиться так, як ніби діє за американською вказівкою».

З іншого боку, у Китаю є причини боятися того, що надмірно жорсткий тиск на КНДР може спровокувати в Північній Кореї гостру економічну кризу, який при несприятливому повороті подій може перетворитися в кризу політичну. Китаю зовсім не хочеться, щоб розташована в безпосередній близькості від китайських кордонів (і, до речі сказати, від китайської столиці) країна, у якій до того ж є ядерна зброя і засоби масового ураження, раптом перетворилася в якусь подобу Сирії або Лівії. Зрозуміло, що при такому повороті справи основним потерпілим стане саме Китай, якому доведеться мати справу і з потоками біженців, і зі спробами вивезти зразки зброї масового ураження, і з іншими неприємними проблемами.

Нарешті, у Китаю є підстави з підозрою ставитися до перспективи об'єднання Північної і Південної Кореї по німецькому сценарієм - а саме таке об'єднання може стати результатом гострої кризи в КНДР і падіння режиму родини Кім. З точки зору Китаю такий поворот подій означає виникнення у кордонів КНР націоналістичного, ліберального демократичної держави, яка до того ж з великою часткою ймовірності залишиться союзником США.

По-друге, є й інша причина, по якій санкції не приведуть ні до яких результатів. Справа в тому, що північнокорейська політична еліта абсолютно впевнена в тому, що ядерна зброя є гарантією її політичного, а можливо, і фізичного виживання. У цій впевненості є деякі підстави. Доля Саддама Хусейна і особливо Муаммара Каддафі послужила чималим уроком для пхеньянського керівництва - там добре пам'ятають, що Каддафі єдиний диктатор сучасності, який погодився відмовитися від ядерної програми в обмін на обіцянки різноманітних економічних благ.

Тому навіть в тому - досить малоймовірному - випадку, якщо Китай буде повноцінно брати участь у санкціях і встановить щось на зразок економічної блокади КНДР, Північна Корея не піде на поступки.

Економічна криза може призвести до повторення гуманітарної катастрофи 1990-х і до загибелі від голоду сотень тисяч північнокорейців. Але з точки зору північнокорейської еліти, від якої однієї тільки все в країні і залежить, такий поворот подій є, безумовно, сумним, але не може сприйматися як підстави для того, щоб говорити про здачу ядерної зброї - головного гаранта збереження північнокорейської державності в її нинішньому вигляді. Втім, має сенс нагадати: в даний час про подібний економічній кризі можна говорити лише теоретично - поки північнокорейська економіка не відчуває відчутних проблем.

Війна і переговори

Крім санкцій, іншим способом вирішення проблеми часто вважають переговори - час від часу згадуючи про «іранському варіанті». Хоча останнім часом прихильників ідеї переговорів стало істотно менше, мало хто на Заході тепер всерйоз розраховує на те, що північнокорейську проблему можна буде вирішити шляхом компромісу, умовивши північнокорейський уряд відмовитися від ядерної зброї в обмін на ті чи інші економічні блага. Швидше за все, цей скепсис обгрунтований (ми вже згадували приклад Каддафі, сумна доля якого добре відома в Пхеньяні).

Втім, є й інші причини, які означають, що переговори приречені на невдачу. По-перше, на відміну від Кім Чен Іра, який був готовий до того, щоб заморозити свої ракетно-ядерні програми в обмін на економічні поступки (про здачу програм і ядерне роззброєння мова не йшла в будь-якому випадку і тоді), Кім Чен Ин недвозначно показує, що він поки не збирається вести будь-які переговори з ядерного питання. Швидше за все, про переговорах не буде й мови доти, поки в розпорядженні Пхеньяна не виявиться повноцінний ракетно-ядерний потенціал, що включає і засоби доставки ядерної зброї.

По-друге, якщо з часом Північна Корея і піде на переговори, то буде в кращому випадку говорити про заморожування своєї ядерної програми, а ніяк не про її здачі. Втім, навіть за такі поступки керівництво Північної Кореї зажадає досить велику ціну, в тому числі і фінансову.

Таким чином, ні переговори, ні економічний тиск, швидше за все, не зможуть вирішити північнокорейську ядерну проблему. Звичайно, залишається ймовірність того, що США і деякі їхні союзники можуть піти на військову операцію, зокрема - на нанесення ударів по північнокорейських ядерних об'єктах. Але тут шанси невеликі: Північна Корея на відміну від, скажімо, 1986 Лівії року або 1 982 Лівану року цілком в змозі завдати відчутної удару у відповідь. Фактично в ролі заручників виступає 25-мільйонне населення великого Сеула - величезною міської агломерації, яка розташовується на кордоні з Північною Кореєю і прострілюється північнокорейської артилерією практично наскрізь.

Існують чималі побоювання з приводу того, що на удари по ядерних об'єктах північнокорейська сторона відреагує ударом по Сеулу або, можливо, по американських базах на території Південної Кореї. Подібний поворот подій не викликає ентузіазму ні у Вашингтоні, ні тим більше в Сеулі, але ж проведення подібних операцій без згоди і активної підтримки Південної Кореї вкрай важко або зовсім неможливо.

Звичайно, не можна повністю виключати і те, що американське керівництво піде на застосування військової сили - особливо якщо на чолі країни встане така людина, як Дональд Трамп (він вже недвозначно натякнув на можливість превентивних ударів по Північній корее). Але в цілому ймовірність такого повороту подій невелика.

Нарешті, ситуацію може змінити внутрішню кризу в КНДР - в кінці кінців, революції мають властивість траплятися час від часу. У довгостроковій перспективі революція в КНДР можлива і навіть імовірна, але ось особливих підстав для того, щоб очікувати її в найближчі роки, все-таки немає.

Отже, ні санкції, ні переговори не принесуть вирішення проблеми, військові операції занадто ризиковані, а глобальні політичні зміни не дуже вірогідні. Все це означає, що зовнішній світ, швидше за все, в найближчі роки буде з роздратуванням і занепокоєнням спостерігати за тим, як Північна Корея просувається до своєї мети - створення повноцінного ядерного потенціалу і засобів його доставки. Рано чи пізно такий потенціал буде створений, і тоді, ймовірно, виникне ситуація, в якій можна буде почати переговори. Однак на той час всій системі нерозповсюдження ядерної зброї буде завдано дуже серйозної шкоди.

Читайте на ГК:Ірландець колекціонує фотографії сумних собак, які чекають господарів біля магазинів / ФОТО
Читайте на ГК:В Європарламенті призначили нового голову
Читайте на ГК:Путін: У США готують майдан проти Трампа
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Loading...
Стрічка
Система Orphus