Саме ці дві сили зіграли головні ролі під час вирішення кадрових питань на сесійних засіданнях Ужгородської міськради та Закарпатської облради. Єднання – у першому випадку, протистояння – у другому…
Обрання нового секретаря (а, отже, і в.о. Ужгородського міського голови) викликало неабиякий ажіотаж серед громадськості. І не стільки через прізвище обраного, як через його причетність до Партії регіонів. «Переворот», «відродження регіоналів», «реванш колишніх», «контрреволюція», «тандем ПР та ЄЦ», - так прокоментували події у міськраді місцеві ЗМІ. Експерти ж не зводили все категорично до політичних розкладів. Ситуацію вони оцінили, як звичайну домовленість певних тимчасових і дрібних угруповань у міськраді.
Фігуру, яка б задовольнила ці певні угруповання, судячи з розвитку подій, обирати довго не довелося. Власне кажучи, і компромісу, як такого, не було. Попри старання зацікавлених осіб у збереженні інтриги, чимало обласних ЗМІ за кілька днів до сесійного засідання оприлюднило інформацію про ймовірний розвиток подій, посилаючись і на власні джерела, і на коментарі експертів. Прізвище звучало саме Андріїва і нікого більше, тож про інтригу годі було говорити.
Більше того, називалися навіть суми, які пропонувалися депутатам «за» відданий голос. Цікаво, що «злі язики» стверджували, що за Андріїва за день до голосування взяли аванс ужгородські «демократи» Павло Чучка та минулий в.о. мера Віктор Щадей. Власне, вони, як і вся фракція Батьківщини, окрім Гнатіва, проголосувала «за». Того ж дня фракцію у міськраді рішенням керівників обласного осередку партії було розпущено.
Що ж до представників ЄЦ, то на сесії Ужгородської міської ради обрали першим заступником Івана Волошина, який пройшов до міськради від "Єдиного Центру". У крісло заступника присіла Ольга Травіна, також представниця єдиноцентристів.
Щодо участі громади міста у засіданні. Єдині, хто стовідсотково був впевненим у своїй присутності на сесії, це - активісти новоствореного Громадського об’єднання «Кардинальні зміни». Однак, жодного представника цієї організації на сесії не було помічено. Натомість активними виявилися учасники Євромайдану. Саме вони вимагали надати їм слово та час від часу вигукували «Ганьба!» новообраному секретарю та депутатам, які його обрали.
Цікавою ситуація в міськраді є з точки зору юристів. Ось, як прокоментував її Василь Лемак:
- За відсутності позачергових виборів «тимчасове» здійснення повноважень міського голови стало затягуватися й призвело до ускладнення політичної ситуації в місті. Депутатський корпус міськради норму Закону (частина друга статті 42), призначення якої у забезпеченні неперервності міської влади, вирішив задіяти ще декілька разів. При цьому зміщувати з посади чергового в.о.міського голови ставало легше, бо йшлося про зміщення секретаря міськради, який одночасно здійснював повноваження міського голови. Чітких підстав чи навіть політичної мотивації при цьому не було проявлено. Маніпуляція нормою закону була застосована почергово різними політичними силами».
Далі: «Найгірше в цій ситуації те, що депутатська більшість структурується латентними методами, надто ситуативно та ігноруючи результати останніх виборів. Простіше кажучи, жителі Ужгороду в такій ситуації не знають і не можуть знати, які політичні сили сьогодні відповідають за ситуацію в місті», - каже Василь Лемак.
І кілька слів про обрання першого заступника голови облради, яке відбулося 21 листопада під час третього пленарного засідання 19 сесії. Одна запропонована кандидатура викликала спротив у членів депутатської групи «Закарпаття». Представник групи Олександр Ледида заявив, що оскільки голова облради і пропонований перший заступник представляють одну політичну силу, а в облраді їх щонайменше 5, група «Закарпаття» не братиме участь у голосуванні (до групи увійшли 20 колишніх представників Партії регіонів та представник «Батьківщини» Андрій Сербайло). Однак, це не вплинуло на результати голосування. Михайло Попович став першим заступником і влада на Закарпатті ще більше сконцентрувалася в одних руках. Як і відповідальність.