ЦВК завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати України по мажоритарних округах. Дещо раніше офіційно зареєструвалися партії. Відтак передвиборча кампанія уже встигла набрати обертів. При чому не тільки в напрямку теле- чи газетної реклами, але й у питаннях більш делікатних. Зокрема, стартувала активна робота по підкупу виборців.
ЦВК завершила реєстрацію кандидатів у народні депутати України по мажоритарних округах. Дещо раніше офіційно зареєструвалися партії. Відтак передвиборча кампанія уже встигла набрати обертів. При чому не тільки в напрямку теле- чи газетної реклами, але й у питаннях більш делікатних. Зокрема, стартувала активна робота по підкупу виборців.
Історія питання
Заробити на виробах закарпатці вміли завжди. Хтось отримував за роботу на дільницях винагороди від тих чи інших політичних партій та кандидатів, хтось заробляв конкретно за правильно відданий голос, хтось розраховував на певні преференції у перспективі. Однак сьогодні у нашому регіоні вже виробилися сталі схеми та методи масового підкупу електорату. Вони при відповідних фінансових можливостях та правильному підході дозволяють партію навіть із мінімальним рейтингом зробити домінантом у тій чи іншій раді, а кандидата із сумнівною підтримкою успішно провести до Верховної Ради.
При цьому, політичні гравці обласного рівня можуть легко визначити, коли і хто вперше апробував ці схеми на закарпатському виборці. Так, один із учасників виборів до обласної ради 2010-го року, який побажав залишитися неназваним, одразу констатує:
«Найважливішим фактором виборів 2010-го року була система, запроваджена Єдиним Центром по підкупу виборів».
За словами нашого співрозмовника, до тих перегонів у регіоні не було практики масового та організованого підкупу виборців за готівку. Натомість 2010-ий дав доволі успішний старт справжній виборчо-гривневій епідемії, якою регіон «хворіє» ось уже котрий рік поспіль.
«До виборів ЄЦ не мав навіть трьох відсотків по області. Після виборів вони взяли більшість депутатів в обласній раді і більшість депутатів по Ужгороду. Переста вигравав у Гісема, Каламуняк вигравала в Русина, Смоланка вигравав у Адамчука. При тому, що рейтинги до виборів були набагато нижчі. Відбувався тупий підкуп голосів», - розповідає джерело.
Як стверджує екс-кандидат, цією ж системою вже у 2012-му році успішно користувалися «регіони»:
«Вони були при владі і могли собі це дозволити, адже без міліції, без усіх цих структур цю схему неможливо було провернути, бо голоси скуповувалися масово: 200 гривень творили чудеса. Однак тут проблема була вже в іншому: у 2010-му підкупом займався тільки ЄЦ, а у 2012-му це робили всі, хто міг собі дозволити».
І справді, 2012 рік та тодішні парламентські вибори також запам’яталися неймовірною кількістю повідомлень про підкуп виборців. Однак усі вони були на рівні чуток та взаємних звинувачень кандидатів.
«Проблема полягає в тому, що у нас немає задокументованих належним чином фактів підкупу і, відповідно, немає прецедентів, коли особа понесла покарання за те, що займалася підкупом. Скільки я себе пам’ятаю і займаюся спостереженням за виборами, жодного випадку публічно не було представлено», - розповідає Володимир Феськов, координатор Громадської мережі ОПОРА.
 |
| Володимир Феськов, координатор громадянської мережі ОПОРА |
Тим не менш, інформація таки просочувалася через ЗМІ. Так, того ж 2012 року тодішній кандидат та екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк у своїх найкращих традиціях звинуватив у підкупі головного опонента, регіонала Василя Ковача:
«Вся рідня В.Ковача напряму звертається до депутатів всіх рівнів, керівників ЖРЕрів, шкіл, садків, підприємств – пхають пакети з грішми і волають, що треба терміново 9,5 тисяч «виборців». ОДА, РДА, Ужгородська міськрада, всі лікарні, учбові заклади і сільські ради, ринок контрабандистів братів Андрієвих (місцеві депутати від ПР, подільники В.Ковача по бізнесу в царині енергетики) – «Краснодонців», готель «Ужгород», 70% членів ДВК тощо перетворено на центри по просуванню провладного кандидата», - писав тоді Ратушняк.
Тим не менш, жодних офіційних звинувачень в сторону Василя Ковача так і не було озвучено.
Історії з підкупом повторилися і у 2013-му на довиборах до обласної ради. Тоді чимало уваги до себе привертало місто Мукачево. Там до обласної ради балотувалися Андрій Балога та Іван Чубірко. Газета РІО тоді розповідала про способи боротьби на цьому окрузі. І зокрема про те, як Андрію Балозі вдалося в останній момент вирвати перемогу у Чубірка з мінімальним відривом. Мова йшла про те, що Іван Чубірко до перерахунку всього однієї останньої дільниці лідирував на перегонах. Тоді Балоги забили на сполох і використали свій останній козир – «ромський фактор». Єдиним незадіяним на той момент округом залишався циганський Борогтелеп. І там, після організованої бароном явки, політичній династії вдалося вирвати перемогу для молодого Балоги.
«Ромський фактор» в дії
Насправді допомогою представників ромської народності користуються практично на кожних виборах. Зазвичай саме ромів називають найбільш вразливою категорією громадян, котрі найлегше піддаються фінансовому впливу. Власне, пояснити цей момент досить просто. По-перше, вкрай низький рівень життя, при якому 200 гривень виглядають доволі пристойною сумою і досить непогано мотивують. По-друге, чудово налаштована ієрархічна система всередині громади: якщо барон сказав, що треба проголосувати саме за цього кандидата, а не за іншого, то вибору у ромів фактично не залишається.
Володимир Феськов, координатор Громадської мережі ОПОРА згадує, зокрема, про славнозвісний табір під Середнім:
«Спостерігачі від ОПОРИ, від інших громадських організацій та кандидатів від виборів до виборів стверджують, що там відбувається так зване контрольоване голосування. Представники ромського населення приходять до дільниці групами. Займають якусь чергу, підходять до столу, часто між собою консультуються за кого ж вони мають голосувати».
Для порівняння Феськов розповідає про поведінку виборців на інших дільницях:
«Виборець на класичній дільниці стоїть в черзі, очікує, як тільки з’явилась можливість проголосувати в кабінці, голосує і закидує бюлетень. Натомість на ромських дільницях часто можна побачити оці розгублені очі, оці консультування, за кого голосувати».
Феськов розповідає, що часто їхні спостерігачі натрапляють на людей, котрі працюють на дільницях зі спеціальними списками: у них відмічають членів громади, які вже проголосували. Інколи при видачі бюлетеня прямо кажуть, за кого потрібно віддавати голос.
«Інколи цей голос віддавався на спині у сусіда. Відповідно, результати також свідчили про те, що за виключенням зіпсованих бюлетенів, практично уся спільнота голосувала за якогось єдиного кандидата. Один розум, одна свідомість на сотні людей», - констатує Феськов.
Натомість Василь Маняк, представник Громадського Конвенту та голова Громадського люстраційного комітету Закарпаття стверджує, що у ромів також є своя громадська позиція і вони добре усвідомлюють наслідки подібного проплаченого голосування:
«Я мав розмову із кількома ромськими лідерами. І вони мені сказали: «Так, ми регулярно продавалися. Але навіть самий останній ром, сама остання затуркана неосвічена жінка, яка окрім 15-ти дітей нічого іншого в житті не бачила, розуміє, що кожен раз продаючись, вона отримає можливість за ці двісті гривень покращити своє життя на два дні, деколи і на один. Але відтерміновує можливість якихось змін ще дуже надовго».
«Мене приємно здивувало таке глибинне інтуїтивне усвідомлення ситуації. Часто навіть освічені люди цього не розуміють,» - зауважив Маняк. – «Але ситуація з ромами зараз буде складніша. Бо коли тобі світять перед очима грошима, а ти голодний, то, на жаль… людина слабка».
 |
| Василь Маняк, представник Громадського Конвенту та голова Громадського люстраційного комітету Закарпаття |
Вибори-2014: роботу розпочато
Як стверджує той же ж Василь Маняк, складнішою ситуація буде не тільки для ромів. Наразі робота по підкупу виборців напередодні дострокових парламентських виборів уже розпочалася:
«Зараз мова йде про село Худльово і поруч у тому ж районі Анталовці, Пацканьово та інші. Телефонував нам звідти хлопець з наступною інформацією. Це було десь тиждень тому. До них в село приїхали молоді хлопці і звернулися до нього із пропозицією піти в команду до Ковача і попрацювати над питанням роздачі грошей взамін за голоси. При чому схема, яка планується, це так звана «карусель». Йому навіть запропонували пройти курс навчання цій роботі».
«Карусель» - вже добре відомий в народі метод підзаробити на виборах. Його суть полягає в наступному. Недалеко від виборчої дільниці знаходиться автомобіль із довіреною людиною. Перший виборець, який дає старт «каруселі», заходить голосувати на дільницю, отримує бюлетень, не заповнює його і порожнім виносить за межі дільниці. Підходить до машини, віддає порожній бюлетень, отримує за це свої гроші. Наступний, хто приходить і готовий продати свій голос, підходить до машини, отримує вже заповнений бюлетень, який кидає в скриньку, а порожній, який йому дали на дільниці, виносить і повертає в машину.
«Нещодавно наша активістка повернулася із угорських сіл, які знаходяться за Сторожницею. Вона розповідає, що у місцевих кабачках люди, які явно не можуть собі цього дозволити, вихваляються грошима, пригощають всіх і розповідають, що отримали ці гроші від Ковача за те, що будуть за нього голосувати», - розповідає Маняк.
Схожі сценарії розгортаються і в обласному центрі:
«Минулого тижня в «Новому» районі до квартири матері одного з наших активістів попросилися молоді хлопці. Відкрито назвалися представниками кандидата Ковача. Почали питати, скільки у квартирі виборців і пояснили, що вони мають можливість покращити свій матеріальний стан із розрахунку 200 грн. за голосуючого. Мовляв, Ковач – людина великодушна і готовий повірити їм на слово. Жінці треба було просто назвати кількість виборців у квартирі і вона могла одразу отримати «живі» гроші», - розповідає Маняк.
Готові до підкупу виборців і в ОПОРІ:
«Це зараза, яка існує повсюдно. І на цих виборах ми будемо свідками дуже багатьох прецедентів. В тому числі за межами Закарпатської області. Можливо, в значно більших масштабах», - підсумовує Феськов.
Суми, які можуть «мотивувати» закарпатців голосувати за того чи іншого кандидата, різняться та залежать від округу та часу підкупу: чим ближче до виборів, тим вищі ставки. В середньому ж суми коливаються між 100 та 400 гривень. Однак є свідчення про те, що, зокрема під час парламентських виборів в окремих населених пунктах ці цифри сягали тисячі гривень за голос.
Різняться і схеми. Окрім згаданої «каруселі» популярні в Закарпатті і «піраміди» (за принципом «приведи десять друзів, кожен із друзів приведе ще по десять друзів і так до безкінечності»). Зараз починають активно розробляти так звані виборчі «сітки», при яких до баз даних вноситься інформація про максимальну кількість потенційних виборців, а сам підкуп відбувається за принципом «найму» на роботу ледь не з укладанням «офіційного» контракту (на кшталт роботи активіста, однак активістами у такому випадку є практично всі жителі села). Діють і простіші схеми: коли біля виборчої дільниці чергує людина, яка платить гроші після представлення доказів правильного голосування: наприклад, фотографії заповненого бюлетеня на мобільному телефоні чи кишеньковому фотоапараті.
Покарання за підкуп – поламані ноги
На сьогоднішній день вітчизняне законодавство та й загалом судова та правоохоронна системи не надто налаштовані на боротьбу із виборчими фальсифікаціями та підкупом електорату. Зокрема, через те, що далекі не всі форми підкупу взагалі визнані підкупом. Так, наприклад, масове щорічне дарування шкільних ранців, велосипедів чи продуктових наборів (особливо активно практикує і навіть не приховує цього нардеп Василь Петьовка), активне будівництво дитячих майданчиків чи ремонт під’їздів (Степан Деркач та Павло Балога), «допомога» школам та лікарням у вигляді техніки (Віктор Балога) перетворюється із явища, яке мало б каратися законом, на привід для передвиборчих рекламних статей.
При цьому, коли в хід іде адміністративний ресурс, подібні методи перетворюються на загальноприйняту практику. І на неї не просто закривають очі – її підтримують.
Точно так, як підтримують прямий підкуп виборців за 200 гривень.
Василь Маняк у цьому питанні зайвих ілюзій не має та на підтримку обласної влади у боротьбі з цим явищем особливо не розраховує:
«Наскільки я знаю, Губаля ставив Балога і, на жаль, той же Балога буде лобіювати того же Ковача. Тому ми самі створюватимемо мобільні групи оперативного реагування. Будемо оперативно реагувати на такі факти і будемо карати. Будемо ловити і ламати ноги», - заявляє Маняк.
Власне, тільки на такі методи боротьби активістам і залишається сподіватися. Законодавчої підтримки вони не мають. Ще 20 травня парламент розглядав на одному із своїх засідань проект змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян № 4741. Він передбачав введення кримінальної відповідальності за підкуп виборців або учасників референдуму. Виборця пропонувалося карати штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами або обмеженням волі на строк до двох років.
Тих, хто підкуповує виборців, пропонувалося карати обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же термін без права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю також на строк до трьох років.
Окрім того, пропонувалося ввести відповідальність за крадіжку або приховування виборчої урни з бюлетенями або протоколу підрахунку голосів. За подібні дії планувалося карати позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади на строк одного до трьох років. Тим не менш, депутати так і не змогли прийняти цього рішення: не вистачило 5 голосів (за проголосував 221 депутат із 226 необхідних).
Що примітно, закарпатські депутати також «відзначилися» в цьому голосуванні. Кримінальну відповідальність за підкуп виборців наважилися підтримати тільки Іван Бушко, Іштван Гайдош і Василь Ковач. Ні Віктор Балога, ні Павло Балога, ні Василь Петьовка, ні Сергій Мошак, ні Валерій Лунченко за проект не проголосували. Можливо, саме цих п’яти голосів не вистачило для прийняття історичного рішення.
P.S. Представник Громадського Конвенту та голова Громадського люстраційного комітету Закарпаття Василь Маняк просить усіх небайдужих закарпатців, котрі стануть свідками підкупу виборців, або їм самим запропонують продати свій голос за того чи іншого кандидата, телефонувати за номером 066 565 04 95. Активісти гарантують анонімність та захист кожного свідка.