Археологи розповіли, чи було Закарпаття клондайком бронзових скарбів

Серед археологічних артефактів доби бронзи (1900–800 рік до н. е.), що служать джерельною базою для вивчення історії краю, вагоме місце належить знахідкам бронзових скарбів.

Серед них знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі. Це дає можливість визначити час появи тих чи інших речових артефактів, відтворити окремі елементи матеріальної та духовної культури найдавнішого населення, повідомив Портал археології Закарпаття.

Вивчення бронзових скарбів Закарпаття розпочалося ще в середині XIX ст. завдяки зусиллям збирача місцевих старожитностей Тиводара (Теодора) Легоцького. Будучи адвокатом домінії графів Шенборнів у Березькому комітаті, він створив групи громадських кореспондентів з місцевої інтелігенції (нотарі, вчителі, священики, службовці лісних управ), за допомогою яких збирав старожитності краю, у тому числі й бронзові скарби та поодинокі речі.

Це був період, коли археологічна наука в Європі тільки зароджувалася і там проходило інтенсивне накопичення археологічних артефактів. Завдяки старанням Т.Легоцького наш край у цій справі не відставав від таких країн, як Франція, Великобританія, Італія, Австрія. З середини XIX ст. і до початку ХХ ст. його колекція збагатилася на 51 скарб та значну кількість речових знахідок і вважалася однією з найбільших в Австро-Угорщині.

Що саме слід розуміти під поняттям «скарб»? Насамперед ним не можуть бути випадково загублені речі. Скарб є результатом свідомої дії людини і, як правило, складається з двох та більше навмисно схованих предметів. Як вважає більша частина дослідників, практика ховати речі в населення Тисо-Дунайського басейну має глибокі традиції. Вона найчастіше пов’язана з давнім віруванням – не дозволити ворогам оволодіти особистими речами їхніх власників, наділеними захисними функціями. Тому дії із закопування речей не випадкові. Є кілька причин, які викликали ховання коштовних речей. Головна з них – напад чужоземців на місцеве населення та пов’язаний з цим відхід з насиджених місць. Раптовий відхід міг бути спричинений також хворобою, природними катаклізмами: землетрусом, вогнем, повінню тощо. Залежно від асортименту речей скарби можна поділити на змішані (знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі) та видові. Останні складаються виключно зі знарядь праці, зброї, прикрас чи побутових речей.

Асортимент речей інколи дозволяє визначити соціальний статус людини, зусиллями якої вони були заховані в землю. По-перше, скарб, що складався зі знарядь праці, прикрас, побутових предметів, міг належати заможному, можливо, й рядовому мешканцю поселення; по-друге, скарб, у складі якого були знаряддя праці, пов’язані з професійною діяльністю, такі як: ливарні форми, злитки бронзи, пошкоджені предмети, що належали бронзоливарникам; по-третє, скарби купців, пов’язаних з торгово-обмінними операціями, у складі яких десятки однакових предметів, що не були в користуванні; по-четверте, скарби, у складі яких знаходилася виключно зброя (мечі, бойові сокири, вістря списів, рукозахисні спіралі тощо), що належали вождям або професійним воїнам; по-п’яте, сакральні скарби, пов’язані з предметами культу, вірувань, чаклунства.

Скарби, треба думати, належали як окремим особам, так і громаді. Але хто насправді був їхнім власником, нині визначити важко. Робилися спроби до колективних скарбів віднести такі, що заховані на поселенні або зариті в посудинах. Насправді ж ці припущення не мають переконливих аргументів. Як свідчить аналіз, і колективні, і особисті скарби ховалися однаково.

Сьогодні на Закарпатті обліковано 135 скарбів, знайдених у 63 населених пунктах та їх околицях. У їхньому складі 2251 предмет. Ще 133 бронзові предмети походять з поодиноких знахідок, що були виявлені в 43 населених пунктах та поблизу них. З урахуванням скарбів, де кількість знахідок невідома, можемо говорити, що в краї знайдено близько 2,5 тисячі бронзових речових знахідок.

Найбільше скарбів зафіксовано в Берегівському (23), Мукачівському (37) і Ужгородському (34) районах, а найменше – у Великоберезнянському й Рахівському (лише по одному), а зовсім вони відсутні в Перечинському та Міжгірському. Це пояснюється насамперед більшою заселеністю низинної частини краю вже в найдавніші часи. Привертає увагу виявлення 12 скарбів у Воловецькому районі. Вважається, що тут, долиною Латориці, проходив великий торговий шлях, що з’єднував Центральну Європу з Прикарпаттям і Східною Європою.

Кількість речей у скарбах буває різною. Найчисленнішими є ті, що нараховують від 2 до 5 предметів. Таких є 53, що становить 39,3% від загальної кількості. Скарбів, які містять від 6 до 10 предметів, – 27, або 20%, від 11 до 20 предметів – 25, або 18,5%; від 21 до 80 – 26, або 19,2%; 81 і більше предметів – 4, або 3%.

Найбільший скарб за кількістю речей знайдено в 1882 році в селі Боржавське Виноградівського району. Він знаходився в кількох посудинах, які не збереглися. Спочатку Т.Легоцький повідомив, що у складі скарбу 148 предметів, а згодом у публікаціях згадував про 138 речей. Частина з них була втрачена, а деякі бронзові злитки використані для виготовлення підсвічників.

У фонди Закарпатського краєзнавчого музею потрапило 106 предметів: 10 цілих і 16 фрагментованих серпів, один цілий і 36 фрагментів серпів з плоским черенкоподібним руків’ям, 7 цілих і 9 уламків кельтів з клювоподібною втулкою, уламок пилки, долото, виготовлене з вістря спису, уламок долота з втулкою, маленький кельт з горизонтальною втулкою, два фрагменти кінців клинка меча, вістря спису з листоподібним пером, уламок втулки від вістря списа, уламок цвяхоподібної шпильки з конічною голівкою, деталь розеткоподібної фібули, два браслети з розімкнутими кінцями, один цілий і уламок орнаментованих браслетів із зімкнутими кінцями, браслет з гострими кінцями бракованого лиття, уламок листової бляхи, можливо, від пояса, уламок невизначеного предмета у вигляді бруска, 12 шматків бронзи-сирцю (один шматок у вигляді бруска). Загальна вага скарбу становила 5,980 кг.

Варті уваги дані про знахідки бронзових скарбів з середини XIX ст. по 2015 рік. За розрахунковий період взято час близько 50 років. Так, за 1850–1900 роки було знайдено 54 бронзових скарби, в 1900–1945 роках – 40 скарбів, у 1945–2015 роках – 41. Звичайно, шукати якусь закономірність у їхній фіксації не слід. Однак треба звернути увагу на те, що найбільше скарбів було знайдено в роки інтенсивного розорювання земель і пасовиськ, тобто в другій половині XIX – першій половині XX ст. Хронологічно вони охоплюють час з кінця середньої бронзи і закінчуються добою пізньої бронзи і ранньозалізним віком, що в абсолютному датуванні відповідає ХV–XIV – IX–VIII ст. до н. е.

На жаль, не всі скарби й поодинокі речі були обліковані. Частина з них зберігається в громадських музеях та приватних колекціях, багато розкомплектовано. Це свідчення того, що люди, які їх знайшли, не передавали ці речі до колишнього Мукачівського земського музею чи Закарпатського краєзнавчого музею, а залишали собі, як мовиться, на пам’ять (наприклад, скарби з сіл Олешник Виноградівського району та Крива Хустського). Тому просимо всіх небайдужих до історії краян при виявленні таких знахідок повідомляти науковців УжНУ або Закарпатського краєзнавчого музею.

Павло ПЕНЯК, науковець

Нагадаємо, в Ужгороді з'явився новий "басейн" розміром з футбольне поле.