У Берегові зачаровував клезмерськими мелодіями колишній мукачівець Ференц Яворі / ФОТО

Він покинув рідне місто багато років тому. Потрапив до Будапешта. Доля розпорядилася так, що на початку 90-х почав займатися клезмерською музикою, що рахувалась тоді диковинкою і була маловідомою.

Тепер її знають по всьому світу. Чимала заслуга в цьому уродженця Мукачева, лауреата премії Кошута, піаніста Ференца Яворі. У рамках Днів єврейської культури, що проходять у нашому краї, митець разом зі скрипалем Бенце Газдою виступив у суботу, 10 червня, в атріумі Закарпатського угорського інституту ім.Ференца Ракоці.

“Клезмер – це єврейська народна музика, яка вбрала в себе колорит і елементи російської, української, молдовської та інших народів,- каже Ференц Яворі.- Частіше за все її можна було почути на весіллях та святах, але після Першої світової війни вона майже зникла. Навіть, коли був малий, клезмерські мелодії на торжествах виконували, як правило, циганські ансамблі.”

У 1990-му, щоб відродити ці забуті єврейські традиції, Ференц засновує власний інструментальний колектив. Репетирують спочатку в підвалі, де навіть не було опалення. Почали виступати з концертами. І тут поталанило: на них звернув увагу режисер популярного угорського театру “Мадач” – йому потрібний був для спектаклю саме такий гурт з оригінальним трактуванням народних мелодій. Ансамбль Ференца Яворі створював музичний фон для спектаклю “Дівчина на даху”.

В підсумку вистава мала шалений успіх і її протягом 8 років ставили на найвідоміших театральних підмостках світу. На концерті в Берегові Ференц Яворі разом з Бенце Газдою відтворили уривки з даної вистави. Подарували вони глядачам і музичні “витяги” зі спектаклю “Пурім, або вибір долі”, мюзиклу “Танець нареченої”, інших безсмертних творів. Родзинками вечору стали також стилізований під клезмер український “Гопак”, фрагменти із драми “Гетто”, композиція, що народилася під час спільних виступів з Будапештським національним камерним оркестром, “Казмер Сміт”.

Ференц Яворі та Бенце Газда не лише віртуозно грали на фортепіано та скрипці, а й, на радість глядачів, заспівали, підтверджуючи багатогранність свого таланту. Перший виконав на російській мові пісню про балалайку, другий – про подорожуючого скрипаля. Не обійшлося і без легендарної одеської “Сім сорок”, а разом із залом вивчили та виконали темпераментну “Я да дай”.

“Завжди із трепетом в серці перетинаю угорсько-український кордон,- зізнається пан Ференц.- І завжди радо відвідую рідні місця, де народився, виріс. Тут залишилось багато друзів, обличчя яких з радістю бачу сьогодні в залі. Нині хотілося б з допомогою музики хоч трішки повернутися в ті роки.”

Нагадаємо, у Берегові відбувся літературно-гастрономічний діалог з єврейською письменницею Естер Рубін.