На Берегівщину повернувся ще один її син – Андраш Ш.Бенедек / ФОТО

У вигляді барельєфу на меморіальній дошці, яку встановили в рамках Днів Ференца Ракоці в Закарпатському угорському інституті.

Першого лютого йому виповнилося б 70. А прожив усього 62.

На урочисту церемонію відкриття пам’ятного знаку приїхало багато знаних літераторів, політиків, колишніх однокурсників, друзів-однодумців.

Коли йому було два рочки, радянські солдати виселили їх сім’ю як неблагонадійну (батько був пастором-баптистом, місіонером) з міста над Латорицею. Довелося переїжджати в сусіднє Берегово. Тут закінчив середню школу і в 1965-му поступив на щойно відкритий факультет угорської філології тоді ще УжДУ. Разом зі студентами-ровесниками поринув у вир поезії та громадського життя, став одним із засновників літературної студії “Джерело”. Восени 1966-го випустив у світ перший номер друкованого на машинці журналу “Разом”. Паралельно з навчанням працював випусковим редактором та завідуючим відділом культури обласної угоромовної газети “Карпаті Ігоз Со”. З 1969 року був відповідальним редактором видавництва “Карпати”. У 1970-му спільно з однодумцями організували літературний додаток “Карпатський календар”. Писав спільні наукові праці ще з одним знаним сином Берегівщини – Вільмошем Ковачом з Гаті. Одночасно з віршованими збірками написав книгу про закарпатських русинів.

“Андраш був серед лідерів угорського студентства,- згадувала ректор ЗУІ Ілдика Орос.- Саме перші випускники факультету угорської філології підхопили патріотичні іскри від свого викладача, засновника КМКС Шандора Фодо і понесли їх у сільські школи, угорські громади, роздмухуючи з них справжнє національне полум’я.”

Дякуючи Ш.Бенедеку та його друзям у регіоні зміцніла угорська література, почали примножуватись народні звичаї і традиції, поширювались культурні цінності. Ентузіастів, зрозуміло, утискали, переслідували, часом карали, але вони вистояли і продовжували діяти.

На свято відкриття меморіальної дошки приїхало багато однокурсників поета і мистецтвознавця, колег по літературному цеху. Серед них член Спілки письменників Угорщини, голова її закарпатського відділення, один з ініціаторів встановлення пам’ятного знаку Ласло Варі Фабіан, голова кураторіуму благодійного фонду “За Берегсас”, колишній берегівчанин Арпад Далмай (Ніредьгаза), відома закарпатська поетеса, що зараз мешкає в Румунії, Магда Фюзеші, колишня заступник редактора районної газети, яка тепер зветься “Вісник Берегівщини, Ірина Балог (Вац), інші.

На урочистості був присутній колишній Генеральний консул Консульства Угорщини в Берегові, уродженець Ужгородщини, теж випускник факультету угорської філології УжДУ Іштван Товт, котрий також був активістом літгуртка “Джерело”.

“Андраш був надзвичайно енергійною людиною,- каже Голосу Карпат дипломат.- Він умів запалювати людей, вести їх за собою, мав стовідсоткові якості лідера.”

Барельєф на меморіальній дошці виконала молодий скульптор з Угорщини Кінга Каталін Олаг – донька відомої поетеси, лауреата премії ім.Кошута Каталін Мезеї, котра теж була присутня на торжестві. П’ятикурсниця ЗУІ Дора Мовнуш під оплески присутніх натхненно продекламувала один з віршів Андраша Ш.Бенедека. Почесна місія зняти покривало з пам’ятного знаку випала ректору ЗУІ Ілдиці Орос та Кінзі Каталін Олаг.

Вінки шани до меморіальної дошки поклали начальник відділу Держсекретаріату з питань національної політики Кабінету Міністрів Угорщини Каталін Любка, Ласло Варі Фабіан разом з Каталін Мезеї, Арпад Далмай, директор Центру за розвиток угорської культури Дєрдь Дупка та поетеса Габріелла Леврінц, молоді представники Товариства ім.Вільмоша Ковача, інші шанувальники творчості Андраша Ш.Бенедека. Квіти до барельєфа чоловіка, батька, дідуся принесли дружина Лівія, донька Анна та три онучки.

У церемонії взяли також участь єпископ реформатської церви Закарпаття Шандор Зан Фабіан та заступник голови обласного осередку КМКС Гейза Гулачі.