ЗАТ Україна і його власники. Перше масштабне дослідження вітчизняної олігархії

Як п'ять чоловік фактично монополізували економіку України, чому це погано для всієї країни і кожного її громадянина.

П'ятеро людей з 42,6-мільйонного населення України: з точки зору статистики це менше, ніж похибка. Але якщо оцінити вплив Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука, Петра Порошенка і Дмитра Фірташа на економіку країни, то вони будуть виглядати величезними величинами: сумарні активи цієї п'ятірки станом на 2016 рік - $ 8,1 млрд, повідомило Новое Время.

Надбагаті люди є скрізь. Однак український випадок унікальний небачений за західними мірками концентрації капіталу. Навіть не п'ять, а десять найбагатших поляки володіють активи, які складають лише 3% ВВП Польщі. Рівне така ж частка у валовому продукті США і у десяти найбагатших американців. А п'ятеро вищеперелічені українці володіє 9,5% від ВВП своєї країни.

І якщо американські мільярдери, як правило, - це власники великих технологічних компаній, які побудували бізнес з нуля, то українські сколотили свої бізнес-імперії за допомогою приватизаційних аукціонів і близькості до влади.

На початку березня київський мозковим Центр економічної стратегії (ЦЕС) представив наймасштабніше дослідження української олігархії - доповідь Захоплення державних інститутів. У ньому автори описали, як вітчизняні мільярдери змусили і змушують держава працювати на себе.

Аналітики центру визначили, що лише Ахметова, Коломойського, Пінчука, Порошенко і Фірташа можна назвати підприємцями, які підпадають під класичне визначення олігархів, що володіють тріадою: активами в бізнесі, впливом в політиці і медіавласності. І саме вони, грунтуючись на подібному фундаменті, поставили державу собі на службу, монопольно контролюючи цілі галузі за допомогою впливу на ключові держоргани.

В економічній науці це називається рента - дохід, отриманий завдяки політичній або економічній монополії. Чим рясніше потоки подібні грошей, тим повільніше розвивається економіка і тим бідніше населення.

Володимир Ланда, аналітик Центру Бендукідзе, оцінює втрати держави від олігархічної системи і корупції, яка з нею пов'язана, сумою приблизно в $ 8 млрд лише за останній рік. Сюди входять збитки держпідприємств, плата за монополію на енергетичному ринку і недавня історія з націоналізацією належав Коломойському ПриватБанку.

Група найбагатших українців не тільки підім'яла економіку, а й контролює ЗМІ як регулятор настроїв населення, а також політику як джерело влади - два канали, через які активна частина суспільства могла б ініціювати деолігархізацію. І коло замикається.

 Без конкурентів

Відповіді на питання, чим погані олігархи, кожен українець може знайти на невеликому аркуші паперу, що оточує його щодня: чеки за товари, квитанції на оплату тепла, світло і комунальні послуги і навіть в зарплатний відомостях.

Промислове зростання в економіках з високим ступенем захоплення олігархами держави, за підрахунками експертів ЦЕС, відбувається в два рази повільніше, ніж в економіках більш вільних. Тому що там, де домінує обмежена кількість бізнес-груп, підвищується поріг входження в бізнес.

«Олігархічна бізнес-модель заснована на отриманні ренти через монопольне становище на ринку», - говорить Іван Міклош, колишній Віце-прем'єр, Словаччини який добре знає ситуацію в Україні.

В умовах слабкої або відсутньої конкуренції держбюджет отримує менше доходів, зате ростуть його витрати і ціни для кінцевого споживача. Приклад - формула розрахунку вартості вугілля для генеруючих компаній, відома як роттердам +. У неї включено ще й «доставку» сировину з Голландії, хоча на ділі все паливо - український. Подібне ціноутворення дозволяє Ахметову, власнику компанії ДТЕК, яка є ключовим гравцем на ринку виробництва електроенергії і тепла в країні, отримувати додаткові 20% доходу, закладені в комунальних тарифах.

В ЦЕЗ стверджують, що і Ахметов, і найближчі соратники Порошенко прямо впливають на Нацкомісію з регулювання ринку енергетики, яка встановлює такі ціни. А закон, який повинен був запустити цей орган, не працює, констатує Вікторія Войціцький, депутат від партії Самопоміч.

Аналогічна ситуація склалася на ринку авіаперевезень, де найбільший гравець - авіакомпанія МАУ, що належить Коломойському, - володіє повноцінною монополією. Тому квиток на рейс МАУ з Києва до Берліна і назад обійдеться в 8133 грн. Ірландська Ryanair візьме за який можна порівняти за дальності переліт Берлін-Лондон-Берлін € 26, або 754 грн.

Вплив Коломийська на Державіаслужбі (ГАС), яка регулює ринок авіаперевезень, дозволив МАУ отримати за розподілом багато напрямків для рейсів і блокувати заходження іноземних компаній на місцевому ринку.

Ланда з Центру Бендукідзе оцінює втрати економіки від монополії МАУ за останні три роки на рівні $ 0,4 млрд.

Казна платив і за Фірташ. Утримувана зараз в Австрії за запитом США бізнесмен володіє в Україні два десятки облгазів. І до лютого нинішнього року його структури не платили ні копійки за користування розподільними мережами. Така пільга Фірташ отримав з рук уряду Миколи Азарова в 2012 рік. Вона обходилася держбюджету, за оцінками Мустафи Найєма, від депутата БЛОКУ петра Порошенко, в 1,3 млн грн в день. Лише в кінці зими 2017 го уряд скасував цей «презент».

Олігархи ще й перешкоджають входженню в Україну іноземних інвесторів, говорить Олександр Данилюк, Глава Мінфіну. За його спостереженнями, зовнішні інвестори не хочуть подавати заявки на українські приватизаційні аукціони через вплив олігархів на керівництво держкомпаній, суди і держрегулятори. «Вся проблема в тому, що олігархічний капітал зрісся з владою», - каже міністр.

Приклад знову може бути Фірташ. Уряд вже кілька місяців намагається продати належний державі Одеський припортовий завод (ОПЗ), але знайти покупця на цей привабливий актив не може. Хоча стартова ціна Фонд держмайна знизив з $ 520 млн до трохи більше $ 190 млн.

У ОПЗ є борг в $ 193 млн (і ще майже $ 58 млн пені) перед належить Фірташу компанії Ostchem. Він сформувався в 2013-му, коли Ostchem продавав заводу російський газ за $ 430 за тисячу кубометрів, купуючи його у Газпрому за $ 265. Інвестори не хоче мати справу з підприємством, обтяжений подібні зобов'язання. Причому, за словами Михайла Саакашвілі, екс-губернатора Одеської Області, де і ОПЗ, Розташований Фірташ, не будучи навіть формальним власником підприємства, створив цю заборгованість штучно. А все тому, що сам хотів придбати ОПЗ.

Крім прямих втрат держави Україна від дій олігархів, є ще і втрати від втрачених можливостей. У цьому впевнений Дмитро Яблоновський, старший економіст ЦЕС: «Наприклад, втрати мільярдні інвестиції, які не прийшов в країні через штучні бар'єри, збудовані олігархи для захисту від зайвої конкуренція».

Україна за всі роки незалежності наростаючим підсумком отримала лише по $ 977 іноземних інвестицій на одну особу. У Польщі за порівнянний період цей показник дорівнює $ 4,366. Зовнішні інвестиції і стали основою для її економічного зростання. Країна нарощує свої показники до сих пір, ставши однією з найбільш динамічно зростаючих економік ЄС.

«Інвестиції - це нові робочі місця і більш високі зарплати, додаткові податки в бюджет для зарплат вчителям і підвищення пенсій», - пояснює Яблоновський.

 Велика п'ятірка

Експерти ЦЕС називають злиття української політики і бізнесу кумівським капіталізмом. У такій системі компанії олігархів отримують субсидії, дешеві кредити держбанків, неоспаріваемие монополізм і захист від конкурентів шляхом введення ліцензій та інших заходів протекціонізму. Крім того, в Україні приватизація часто є схемою переведення активів з держвласності в руки олігархів, що активно відбувалося в 1990-і і в роки правління Віктора Януковича.

Кожен з п'яти фігурантів дослідження ЦЕС служить прекрасною ілюстрацією кумівства капіталізму.

Посада президента країни навіть при відсутності прямого втручання забезпечує відмінні умови для ведення бізнесу, пишуть аналітики ЦЕС про Порошенко. Свідоцтво став йде в горі справа корпорації Roshen, що відкриває магазини і нарощує виручка, а також успіхи близьких до глави держави підприємців.

«Ставши президентом, Порошенко виявився не готовий повністю відмовитися від своїх бізнес-інтересів», - констатує політолог Володимир Фесенко.

Бізнес-партнер Порошенко Ігор Кононенко, один з керівників фракції БПП в Раді, контролює ряд держкомпанії - ОПЗ, Центренерго, Укртранснафта - через лояльні менеджер в їх керівництві або наглядові ради. Про це говорять дані експертів і депутатів. А лояльний до президента Костянтин Ворушиліна, глава Фонду гарантування вкладів, віддають ліквідні активи неплатоспроможних банків в банку МІБ, що належить Порошенко, Кононенко і діти сам Ворушиліна. Крім того, в цій фінустанові зберігають гроші деякі держкомпанії, зокрема Укртрансгаз.

Олег Гладковський, ще один партнер Порошенко, займає посаду заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони. І володіє компанією БогданМоторс, яка поставляє продукцію Нацгвардії. Два рік виконання держзамовлень дозволили Богдана, раніше збиткова, вийти в прибутку.

Отримує держзамовлення на кораблі і зброю також порошенківська Ленінська кузня.

Володимир Ланда з Центру Бендукідзе оцінює в $ 0,4 млрд переплати держбюджету в 2014-2016 роках при військові закупівлі у компаній, близьких до Порошенка.

На відміну від президента, Ахметов найактивніше нарощував свої активи за часів Януковича, виграючи на приватизаційних конкурсах.

Але і сьогодні, за даними ЦЕСА, багатющий українець контролює два десяток народний депутатів з Опозиційного блоку і деякі інші груп, чиї голоси потрібні пропрезидентську більшість. Вони і допомагає Ахметовою пережити важкі часи війни .

Парламентер між донецьким мільярдером і БППАМІ є Кононенко. «Такі оператори бізнесово-політичних домовленостей, як Кононенко, - велика загроза для сьогоднішньої України», - підкреслює Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Атлантичної ради, експертного центру у Вашингтоні.

В обмін на підтримку умовної групою Ахметова ініціатив Порошенко донецький мільярдер утримує монополію на енергетичному ринку: в сегменті теплової генерації електрики частка його компанії ДТЕК складає 70%. При цьому обленерго Ахметова є природними монополіями, чий вплив на ринок практично не обмежена.

Через «своїх» парламентаріїв багатющий українець домігся того, що Верховна Рада не ввела ренту на видобуток вугілля, хоча встановила високу ставку на видобуток нафти і газу. Точно таким же чином - через ВР - власник ДТЕК і Метінвест отримав зростання збору з експортом металобрухту, що дозволяє йому дешево закуповувати сировину на внутрішньому ринку. Також комісія - регулятор ринку енергетики ввела надвигідний для олігарха тариф Роттердам +.

В орбіту інтересів Ахметова входить і держкомпанія Укрзалізниця (УЗ), Володимир каже Шульмейстер, колишній заступник міністра інфраструктури: мовляв, мільярдер впливає на цілий ряд менеджерів, які приймають ключові рішення в УЗ. З цієї причини держкомпанії закуповує рейки у ахметівських структури: сума контрактів починаючи з 2008 рік склав 8,4 млрд грн.

А ось Коломойський, згідно зі звітом ЦЕС, користувався прихильністю Арсенія Яценюка, коли той очолював уряд. Але це не завадив власник групи Приват мандати депутатів, близька до партії УКРОП, підтримати призначення нового прем'єра - Володимир Гройсман. Крім того, після зустрічі Коломойського з Порошенком Державної фіскальна службою (УКРІНФОРМ) реструктуризував борг в 12,8 млрд грн на карті компанії Укрнафта, в якій власник група Привату належить міноритарний пакет (майже все інше - у держави). Ця компанія ще й неодноразово відмовлявся виплачувати дивіденди державі, що дозволяли екс-губернатору Дніпропетровщини розпоряджатися її вільні гроші.

В цілому покупка міноритарних пакетів в держкомпаніях - типовий хід Коломойського, зазначають в ЦЕЗ, який потім впроваджує на підприємство лояльний менеджмент і отримує вигоду. Навіть нинішній глава Укрнафти Марк Роллинс в ЦЕСЕ вважає людина дніпропетровським мільярдера.

Націоналізація ПриватБанк завдяки домовленостям з Банкової пройшов по м'якшим сценарієм: НБУ дали дніпропетровський мільярдер можливість надати застави під взятими кредитами пов'язаних осіб - тобто акціонери банк, самі собі, протягом півроку.

Фірташ в Раді може розраховувати на голоси приблизно шести народних депутатів Оппоблока. Крім того, він має деякий вплив на частину фракції БПП, що представляє квоту партії УДАР нинішнього київського мера Віталія Кличка.

У тому числі і за допомогою цього пулу мандатів утримуваний в Австрії бізнесмен оберігає свою власність - два десятки облгазів. Фінансові показники його азотний бізнес прямо залежить від протекції: в 2015-му Мінекономіки ввели антидемпінгові збори проти російських виробників азотних добрив, що на руці власник Group DF. Саме від політичного лобізму залежить, виходить Фірташ в плюс або мінус, констатують в ЦЕЗ.

Самий скромна політико-бізнесовим ресурс з п'яти олігархів володіє Пінчук. Пік його впливу припав на роки президентства Леоніда Кучми, на чиїй дочки одружений цей бізнесмен. У нинішній Раді у нього всього три «свій» депутат - в БППАХ. Вони допомогли Пінчуку пролобіювати вигідне для компанії Інтерпайп підвищення ставок на експорт металобрухту.

 Медіаресурс

Наявність медійних активів - ключова особливість олігархів, підкреслюють в ЦЕЗ. Всі вони прагнуть транслювати в масах меседжів, вигідні їх бізнес і політичні домовленості.

«Чому ми дозволяємо олігархам використовувати державні ресурси? Чому упускає можливості для розвитку країни? »- запитує економіст Яблоновський. Відповідь у нього готовий: тому що з екранів телевізорів за гроші олігархів політики переконливо доводять населенню про чергову необхідності підтримки національного виробника шляхом податкових пільг або підвищення тарифів. Експерт ЦЕС додає: з кожним роком такий «підтримки» Україна все більше відстає в економічному розвитку від інших країн.

У розпорядженні Фірташа - належить йому на паях з Сергієм Льовочкіним телеканал Інтер з сателітами. У його ефірах, наприклад, часто бере участь лідер Батьківщини Юлія Тимошенко. Це говорить про плани Фірташа на цього політика на наступні парламентські і президентські вибори, які повинні пройти в 2019 році, відзначають експерти ЦЕС.

Телеканал 1+1 Коломойські відзначилися, крім іншого, в інформаційній війні проти керівництва Нацбанку на чолі з Валерія Гонтарєва.

Президентський П'ятий канал воліє подавати позитивні новини про те, що відбувається в країні і доповідати про успіхи уряду.

Медіа-активи Ахметов - телеканал України і газета Сегодня - часто надає площадку для висловлювань політиків з Оппоблока і педалює тему благодійної діяльності найбагатшого українця.

Олігархи ще й деформує весь медіаринок. Павло Єлізаров, інтернет-акціонер телеканал 3s.tv, розповідає :. Рекламна виручку великий ТВ-канал за одну годину становить максимум $ 5,5 тис, хоча виробництво години контенту коштує мінімум $ 25 тис. Різницю покривають власники-мільярдери, для яких ЗМІ - не бізнеспроект, а рупор пропаганди. Тим самим вони руйнують рекламний ринок, що заважає появі нових великих гравців. «Медіаринок - єдиний сектор економіки, заточений під збитки, - каже Елізаров.- Це абсолютно ненормальна ситуація».

Сергій Гурієв, головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), вважає: в такій ситуації варто заборонити власникам медіа володіти іншими бізнесами. «Я б запропонував почати з повної прозорості фінансування ЗМІ», - говорить він НВ.

Медіаексперти також виступаю за те, щоб обмежити витрати ЗМІ і в першу чергу телеканали розміру їх доходи.

Перезавантажити все

Іноземний досвід в боротьбі з олігархами до України слабо застосуємо - серед розвинених країн не так багато актуальних прикладів боротьби з подібною концентрацією влади і фінансів.

В Японії, наприклад, де після Другої світової війни утворилися великі картелі, що впливали на політику, уряд максимально підтримувало промислове співробітництво. На практиці це означало, що держчиновники переходили на роботу в бізнес в якості консультантів, а великі концерни і банки різних олігархів отримували додаткові стимули, якщо володіли акціями один одного. Відбувалося своєрідне перехресне запилення олігархічного капіталу. «Інтереси акціонерів (олігархів) були вторинні в державній політиці, яка привела до економічного зростання», - зазначає американський економіст Маріус Дженсен в одній зі своїх робіт про Японію.

У Росії і Казахстан олігархи відтіснили від економічної і владних важелів правлячих кланів. А в Латвії олігархи впали після фінансової кризи 2008-2009 років, який очистив економіку і політику країни. «Щось схоже відбувається зараз в Україні», - підкреслює Аслунд.

Але навіть без криз або рівняння на чужому досвіді проблеми олігархії, на думку експертів, ЦЕС вирішуємо. Потрібні незалежні ринкові регулятори, ефективне управління держкомпаніями з їх подальшою приватизацією, а у випадку з бюджетними потоками - широке використання системи електронних закупівель ProZorro. При цьому муніципальні бюджети в дусі філософії децентралізації повинні перебувати під контролем місцевих громад.

А ще варто перезавантажити парламент. Але для цього потрібно змінити виборче законодавство - ввести пропорційну систему, говорить депутат Войціцький. І обмежити політичну рекламу.

В економічній же сфері необхідна податкова реформа і дерегуляція. Завдяки останньої на ринку зникнуть обмеження для нових гравців, і вони порушать монополію олігархів.

Рагурам Раджан, професор фінансів Університету Чикаго і колишній головний економіст МВФ, пропонує олігархічні економіки рухатися від оподаткування прибутку, яке карає по-даний ефективних бізнесменів, до оподаткування майна. З ним згоден Гурієв з ЄБРР. «Податок на особисте багатство - це набагато більш справедливий податок, ніж податок на дохід», - підкреслює економіст.

Аналітики ЦЕС вважає, що зміни повинні бути набагато більш широке, ніж правки в оподаткуванні. «Єдиний спосіб звільнення держави від захоплення олігархами - переглянути правила гри», - роблять висновок в ЦЕЗ. Інакше Україна назавжди залишиться країна з високою концентрацією капіталу і однією з найнижчих в Європі зарплат.

У підготовці статті брав участь Володимир Федорин, директор Центру вільної економіки імені Кахи Бендукідзе.

Нагадаємо, раніше закарпатський політолог розповів, що революційні олігархи довели Україну до повної безнадії.