Днями у Верховній Раді голосували за Закон України «Про вищу освіту» в новій редакції. Це, мабуть, той випадок, коли депутатів можна лише підтримати в прагненні...
Днями у Верховній Раді голосували за Закон України «Про вищу освіту» в новій редакції. Це, мабуть, той випадок, коли депутатів можна лише підтримати в прагненні змінити ситуацію в українській вищій школі на краще. Не секрет, що останніми роками покращення здебільшого відбувалося за рахунок поодиноких ентузіастів від освіти і науки та завдяки талановитій молоді, котра, слава Богу, не переводиться в нашій країні. Однак для того, щоб українці дійсно стали конкурентоспроможними в Європі та світі, треба починати саме з освіти, її якості.Більше прав, менше навантаження
Спершу хочеться заспокоїти батьків та абітурієнтів, які цього року вступають у виші: ухвалення закону жодним чином не позначиться на процедурі вступу-2014, тож можна не хвилюватися.
Отож «пробіжимося» основними новаціями. Так, уже незабаром в Україні має з’явитися новий орган, що оцінюватиме рівень надання освітніх послуг – Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти. Хоча при цьому незрозуміло, навіщо воно – дублювати функції Міносвіти? Розводити бюрократію? Пояснень нема, є лише коментарі, що аналогічне діє в… Росії.
Закон передбачає посилення антиплагіатних норм у наукових роботах, створення нового механізму виборів керівників вишів, обмеження права займати керівні посади – не більше двох строків по 5 років. Закон зменшив кількість годин навчального навантаження викладачів на одну ставку – з 900 до 600. Для студентів кількість годин у одному кредиті зменшили з 36 до 30. Виші матимуть право самостійно й остаточно присуджувати наукові ступені, отримають автономію в поводженні з власними коштами (приміром, державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків). З 2016-го запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення.
Наше видання звернулося до експертів із проханням прокоментувати новації.
Одним із основних позитивів нового закону є посилення студентського самоврядування. Таку думку висловив координатор громадської мережі «Опора» Святослав Бабіля: «Відтепер студенти можуть обирати самостійно предмети, які хочуть вивчати, а також братимуть участь у виборах ректора. Загалом Україна значно наблизиться до світових стандартів освіти». Водночас він підкреслив: закон ще треба ретельно дослідити, щоб фахово казати про ступінь його прогресивності.
На думку в.о. проректора з науково-педагогічної роботи і міжнародних зв’язків УжНУ професора Мирослави Лендьел, посилення автономії університетів є, безперечно, позитивним моментом. Зокрема новим законом передбачається збільшення прав вишів стосовно організації навчального процесу, фінансової автономії, організаційної структури й щодо встановлення міжнародних зв’язків із зарубіжними вищими навчальними закладами.
«Виклики для університетів можуть полягати в тому, що їм для продовження свого функціонування необхідно відповідати новим критеріям: щодо кількості студентів, якості навчальних програм, наукових розробок і показників матеріальної бази, яка використовується вишем, – каже Мирослава Лендьел. – Таким чином у майбутньому можна очікувати на скорочення навчальних закладів. Студенти обиратимуть для себе найкращі умови, а тому певні виші не витримають конкуренції».
Законом передбачено зменшення навантаження на викладачів, та, з іншого боку, посилено контроль за їхньою науковою роботою, що буде відігравати ключову роль у кар’єрі.
Із цим законом, фактично, відійшла в небуття стара, ще радянська система освітньо-кваліфікаційних рівнів. Зникають спеціалісти та кандидати наук, натомість з’являються молодші бакалаври та доктори філософії. «Переходимо на західну модель, яка визнає рівень бакалавра, хоча з’являється українська новація – рівень молодшого бакалавра. Це свого роду заміна такого ступеня, як молодший спеціаліст, який нині отримують випускники українських технікумів, – пояснює М. Лендьел. – Далі йде магістр, доктор філософії і доктор наук. З приводу останнього було чимало суперечок, чи варто залишати такий науковий ступінь, однак його залишили, щоб якимось чином виокремити тих науковців, які мають більше здобутків та світове визнання в певній галузі наук».
Виклики й ризики
Ризики нового закону полягають, насамперед, у матеріальній підтримці нововведень. Зрозуміло, що нинішня система фінансування освіти не здатна утримувати в нормальному стані всі навчальні заклади, а тому цей закон мав би створити умови для конкуренції між університетами. Але є багато незрозумілих речей. Так, змінилася система виборів керівництва вишів. Ректора мають обирати всі співробітники університету, але прописана така теза, що розроблять окреме положення, як це відбуватиметься. То що, співробітники при цьому мають проходити якийсь кастинг?
За словами в.о. проректора з науково-педагогічної роботи УжНУ професора Олександра Рогача, передбачено протягом двох років привести у відповідність із новим законом статути вишів. Тобто університетам дають час на впорядкування документів, на основі яких вони діють.
Однак для того, щоб закон повною мірою запрацював, треба здійснити ще чималу роботу на рівні Кабміну та Міносвіти, адже досі не зрозуміло, яким чином функціонуватимуть структурні підрозділи університетів, вираховуватимуться ставки, змінюватимуться програми тощо. «Дуже багато відсилок на загальні положення діючого закону. Я нарахував близько 35, що направляють нас до ще не прийнятих підзаконних актів, – каже Олександр Рогач. – Ці норми не будуть діяти, поки не приймуть відповідний підзаконний акт».
Погоджується з колегою й Мирослава Лендьел. На її думку, якби цей закон прийняли навесні й зазначили, що він вступає в дію з 1 вересня, то був би якийсь період для його опрацювання, час для університетів, щоб почати діяти в нових умовах. Це було б добре. Або зазначалося б, що він вступає через півроку чи рік. Нині, мабуть, виникне ситуація, коли навчальні заклади з вересня почнуть активно звертатися до Міносвіти з вимогами розтлумачити ті чи інші норми, однак не факт, що їх до того часу врегулюють.
Можемо зробити висновок, що новий Закон «Про вищу освіту» припав до душі як викладачам, так і студентам. Крім того, розмови, що вже точилися роками про перехід на європейсьу модель у вищі школі, нарешті отримали справжнє підтвердження. Однак поки можна казати про те, що закон «сирий» і потребує роз’яснень, прийняття низки підзаконних актів. У той же час є надія, що він стане тим відправним пунктом, який призведе до реального підвищення якості освіти в Україні і, можливо, зупинить процес відтоку українських студентів до вишів Європи – за рахунок підвищення якості освітніх послуг на Батьківщині.
Віктор ЛАЗОРИК, «Закарпатська Правда»