Надворі весна, і якраз прийшов час звернутися по зцілення до матінки-природи. Саме в її «арсеналі» можна знайти чудодійні ліки від усіх хвороб: від легкого...
Надворі весна, і якраз прийшов час звернутися по зцілення до матінки-природи. Саме в її «арсеналі» можна знайти чудодійні ліки від усіх хвороб: від легкого нездужання до, здавалося б, невиліковного діагнозу. За даними ВООЗ, близько 80% населення нашої планети віддають перевагу рослинним препаратам. Наразі в фітотерапевтичних цілях використовується більше 23 тисяч рослин. Про багатство і різноманіття цілющої флори нашого краю читачам розповів відомий травник із закарпатського Волівця Микола Середа, пише Закарпатська Правда.Спадок від бабусі
Потяг до цілительства Микола Михайлович успадкував від бабусі – саме до неї в мальовниче львівське село з оригінальним найменням Середа стікалися мешканці навколишніх сіл за допомогою при недугах. Вона ж свою здатність лікувати людей за допомогою трав вважала також перебраною від бабусі.
Тож із ранньої весни до пізньої осені бабуся ходила з малим Миколкою горами та полонинами, показуючи, навчаючи, нашіптуючи. А довгими зимовими вечорами разом із дідусем розповідала внуку легенди, з якими пов’язана назва тієї чи іншої рослини.
Нині Микола Середа – автор майже десятка книг, першими з яких були поезії, в тому числі дитячі, видані звичайним репринтом. Уже потім з’явилися якісні повноколірні видання в мукачівському видавництві «Карпатська вежа» і львівському «Свічадо».
Цікаво, що, попри своє захоплення, Микола не подався в фармацевти, а пішов навчатися організації громадського харчування. По завершенню освіти попросився на практику в Ужгород, а далі осів у Волівці, адже саме в цих горах, за його словами, вже чи не півстоліття почувається, наче вдома. На знані обіди до Миколи Середи гості їздили з усього Закарпаття, а обласне начальство постійно возило до Волівця високопосадових чиновників зі столиці. Втім, свого хобі Микола Михайлович не цурався ніколи – завжди потребували допомоги рідні, близькі, друзі та колеги.
Тож ні для кого й не стало несподіванкою, що, вийшовши на пенсію, чоловік захопився травництвом усерйоз. Хоча цілительство – не єдина пристрасть М.Середи. Його верховинськими пейзажами прикрашена не тільки власна оселя й домівки друзів – його роботи експонуються в місцевому Будинку культури, бібліотеці, інших поважних установах, зберігаються в багатьох приватних колекціях. Також він та його діти завжди були захоплені музикою – останні пов’язали з нею своє подальше життя, а загалом, коли збирається вся родина (вже з онуками-студентами та навіть новонародженим правнуком), то здається, немає інструмента, який би не звучав у оселі Середів.
Уміння готувати, поєднувати старовинні рецепти предків із новими кулінарними віяннями та технологіями також не пройшло безслідно повз Миколу Середу – саме його перу належать видані солідними тиражами «Закарпатська народна цілюща кулінарія» та «Традиційні пісні страви закарпатських монастирів». На жаль, книжок немає в закарпатських книгарнях: їх можна придбати тільки в мережі Інтернет. У одному з наступних номерів «Закарпатка» ще обов’язково розповість про рецепти великодніх страв від воловецького кухаря-травника.
При цукрівці – маргаритки, при неврозах – конвалії
Загалом Микола Середа добре знає про цілющі властивості 220 рослин, які ростуть у нашому краї. Заготовляє близько половини з них, справедливо вважаючи, що звичайний подорожник впізнає кожен, а рідкісні рослини, що ростуть у важкодоступних місцях, можуть комусь врятувати життя.
У свої 73 роки дідусь (хоч і язик не повертається так його називати) ще стрімко може зібратися на гору Пікуй (до речі, найвищу в тутешніх краях), Стой, Великий Верх чи Плай. Про близькі полонини навіть мова не йде. Тут слід пам’ятати, що «близькі» в розумінні міського жителя – це дві зупинки автобусом, а в горах – «всього» 10 – 15 кілометрів.
Ранньою весною, тільки-но зійде сніг, справжні травники відправляються в гори за листочками брусниці. Виявляється, корисною є не тільки ягода, яка дозріває ближче до осені, а й листя – якщо його збирати пізніше, то воно покриється чорними крапочками і втратить цілющі властивості. Настій із листя й гілочок – антибактеріальний при стафілококах, стрептококах і кишковій паличці. 20 гілочок заливають 200 г окропу, настоюють до охолодження, вживають 1/3 склянки тричі на добу. Приблизно в цей же час квітне на Закарпатті й пролісок-сон, однак помилка в його приготуванні може виявитися небезпечною, оскільки рослина отруйна. Як не дивно, цілющі властивості має і звичайна конвалія.
Травник використовує настої квіток на воді, горілці при серцевих недугах та неврозі. Їх приготування та вживання також потребує особливої уваги, бо передозування препарату є фатальним. Однак рослина присутня в багатьох аптечних препаратах, наприклад, у валокордині, тож простіше його без зайвого клопоту придбати в аптеці.
Також уже тепер цілителі збирають чистотіл, траву, коріння та свіжий сік якого в народній медицині використовують всередину та зовнішньо при різних шкірних захворюваннях, для заживлення ран, при новоутвореннях та лікуванні мозолів.
Багатьом знайомі й ранні весняні маргаритки. У народі їх називають стокротками-цукровками, бо вони багаті на природний інсулін – саме цими квітами досвічені травники можуть допомогти при початковій стадії захворювання на цукровий діабет.
Настояним на окропі листям і квітами, користуючись ним замість лосьйону, можна висвітлювати веснянки. Також порошок кореня маргариток у суміші з яєчною шкарлупою лікує туберкульоз.
Салат із первоцвіту ніколи не завдасть шкоди
А що стосується всіх безпечних трав, які навіть при самостійному приготуванні не завдадуть шкоди, то Микола Михайлович радить готувати салати з первоцвіту (або примули звичайної) – вона має багато вітаміну С, з черемші, вживати натуральний березовий сік.
А поки не пізно, кожен може скористатися корисною й усім відомою кульбабою. Ця непримітна квіточка тонізує та заспокоює нервову систему, понижує рівень холестерину в крові, покращує апетит, нормалізує травлення, використовується при хронічних захворюваннях шлунку й кишківника, ревматизмі, подагрі, алергії, діатезі, захворюваннях печінки тощо. Сік рекомендують для виведення веснянок і бородавок. Але найпростіше приготувати рідкий мед із кульбаби за доступним кожному рецептом.
Потрібно: 300 штук квіток кульбаби, 1 лимон, 1 кг цукру, 1,5 склянки води. Квітки, очищені від зелених розеток, заливають холодною водою і настоюють протягом 1 доби. Проціджують, доводять до кипіння на повільному вогні. Потім додають цукор, дрібно порізаний лимон із цедрою. Доводять до кипіння, залишають до повного охолодження, кип’ятять іще раз, проціджують і розливають у пляшки.
Утім, трав багато, й розповідати про кожну з них справа невдячна – для цього потрібно спілкуватися з Миколою Середою. Після виходу його книг, а також численних публікацій-порад у газеті «Бабушка», до нього стала звертатися неймовірна кількість людей. Дехто починав із прохання на кшталт «порятуйте, на вас остання надія», а дехто – з нахабної вимоги «надішли, і зась». Із часом навколо Миколи Михайловича згуртувалися справжні цінителі фітотерапії, однак надсилати трави на замовлення він почав тільки віднедавна, та й то під тиском друзів і знайомих. Нині чи не найпопулярнішими є замовлення на арніку, родіолу рожеву, корені калгана та золототисячника.
– Люди повинні пам’ятати, що навіть найкорисніші ліки в великій кількості – це отрута, – каже Микола Середа. – Трав це стосується так само. Мало знати, як саме виглядає та чи інша рослина, потрібно знати, де й коли її збирати, як сушити, як готувати настої та настоянки. І, звісно, не чекати моментального результату. Тіло, перш за все, підпорядковується внутрішньому духу людини. Ще древні відзначали, що всі хвороби – від проблем душі. Тож чим людина ближча до Бога, чим добріша до оточуючих, тим менше нездужає і потребує лікування.
До речі, у свої 73 роки Микола Середа майже не хворіє, тож і сам є чудовим підтвердженням власним словам.
Людмила Орос