Закарпатський політолог: ситуація в Україні критична, але вихід існує

Сергій Федака проаналізував "Доповідь до Щорічного послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році”.

У часи, коли апокаліптичні настрої з кожним днем тільки посилюються, особливо необхідна чесна інформація про те, що з нами діється, наскільки великі виклики перед нашим суспільством і які можливі шляхи виходу із цього становища. Саме така інформація міститься в “Аналітичній доповіді до Щорічного послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році” ”. Якщо саме Послання прозвучало на нещодавньому відкритті парламентської сесії, то традиційний експертний додаток до неї зараз розповсюджується по регіонах, владних кабінетах, наукових бібліотеках тощо.

Видання налічує 686 сторінок формату А4. авторський колектив представлено майже двома сотнями працівників Національного інституту стратегічних досліджень. Третина книжки присвячена питанням національної безпеки, відновленню територіальної цілісності, пов’язаній з цим інформаційній і гуманітарній політиці. Розібрано цьогорічну парламентсько-урядову кризу. Відтак детально аналізуються проблеми економічного розвитку і особливо фінансової сфери. Окремо розглянуто регіональну політику. Понад двісті сторінок займають різноманітні статистичні таблиці.

Сучасна доба охарактеризована як «кризовий період у становленні України”. Проте «криза не лише карає за помилки минулого, але й дарує можливість перейти до нової якості держави в майбутньому”. Найбільші позитиви за прожиті чверть століття: «Українці усвідомили себе як нація. Держава твердо стоїть на демократичних принципах організації влади. Остаточно визначено вектор зовнішньополітичного співробітництва… Україна більше не тримається за залишки витратної, нетехнологічної індустрії…” Натомість головні проблеми криються у відсутності донедавна сталих політичних традицій і політичної культури, домінування популізму і приватних інтересів над загальними, високому рівні корупції, зокрема політичної.

Подано ґрунтовну характеристику нинішньої гібридної війни. Запропоновано цілу систему реформування без пекового сектору. Ідеться про формування нової якості СБУ, удосконалення діяльності розвідувальних органів та формування розвідувального співтовариства України, реформування системи органів МВС, розбудову Національної гвардії, модернізацію прикордонної служби, реалізацію нової міграційної політики. Детально проаналізовано проблеми і перспективи військово-промислового комплексу. При цьому вимушена ремілітаризація (розбудова ВПК) може стати суттєвим чинником зростання всієї економіки у цілому. Намічено напрямки несилової де окупації українських територій, перші кроки по їх подальшій відбудові. Розроблено інформаційну політику щодо тимчасово окупованих та звільнених територій, особливо їхньої гуманітарної реінтеграції.

Зовнішньополітичним пріоритетом України визначено євроатлантичну інтеграцію. Фахівці рекомендують здійснити парламентську реформу, реформу партійної системи, виборчої системи (розробити Виборчий кодекс). Чимало уваги приділено назрілій конституційній реформі у частині обмеження депутатської недоторканності, децентралізації влади, судової реформи. Також передбачається реформувати систему надання адміністративних послуг, розробити антикорупційне законодавство. Одним з головних пріоритетів визнано консолідацію українського суспільства. Передбачається широка реформа інформаційної політики в умовах триваючої війни і становлення інформаційного суспільства. Освітня політика розглядається як чинник модернізації суспільства.

Що ж до економіки, то зроблено висновок, що «Україна поступово втрачає спеціалізацію у міжнародній виробничо-коопераційній діяльності, що позбавляє національну економіку гідного місця у глобальних ланцюгах доданої вартості”. Тому висуваються завдання відновлення технологічної конкурентоздатності, стимулювання підприємництва, детінізації і деофшоризації національної економіки, забезпечення боргової безпеки держави, оздоровлення банкової системи та відновлення кредитування реального сектору економіки.

2015 р. рівень бідності сягнув 60%, обсяг державного боргу перевищив півтора трильйони грн., державний бюджет демонструє високий рівень дефіциту, гривню підточує інфляція. Задля стабілізації фінансової системи фахівці пропонують численні бюджетно-податкові важелі. Також передбачається трансформація ринку праці, зайнятості та заробітків.

Хоча подібні доповіді видаються уже друге десятиліття, проте уперше подібний документ містить настільки різкі формулювання. Водночас подаються і конкретні шляхи виходу з існуючої всеохоплюючої кризи. Навряд чи геть усе з наміченого буде реалізовано упродовж наступного політичного року. Але і бодай часткове виконання наміченого дозволить нашому суспільству відійти від краю прірви, на якому воно зараз балансує.

Сергій Федака.