Закарпатський політолог: В Україні розгорнулась велика антикорупційна революція

Літо перевалило екватор. Якщо перша половина була досить порожньою, то зараз події слідують наступна за попередньою.

Десь це пов’язано із парламентськими канікулами. Нікому зчиняти галас під скляним куполом, тож виконавча влада може діяти, ні на що особливо не оглядаючись. Повернувшись з курортів, нардепи зрозуміють, що такого лобіювання різних приватних інтересів, як це було до канікул, більше не буде. Принаймні, воно страшенно ускладниться і заробляти на голосуваннях стане тяжче. Україна цього літа переживає одну з найбільш принципових трансформацій усієї своєї політичної системи. Виявляється, що для цього не потрібні ні конституційні зміни ,ні якісь нові закони – тільки рішуче застосуванні вже наявного кримінального права.

По всій державі розгорнулася уже фактично масові арешти корупціонерів. Відбувається справжня чистка усього політичного класу. Схоже, що правоохоронні органи розпочали свою олімпіаду: “Вище, швидше, сильніше!” Підбираються до все вищих посад, темпи затримань наростають, Говорять про них усе голосніше. Поки це все ще справляє враження кампанійщини, але масштаби поступово наростають. Відповідні новини уже переміщуються із розряду кримінальної хронічки у сферу політичних новин. Бо строго кажучи, політика у нас поки різниться від криміналу тільки кількістю обігових коштів. Якщо там “воровской общак”, то тут – різноманітні партійні фонди, переважно тіньові. Партій праці не залишилося – тільки партії капіталу. Інакше їм було би просто не вижити. Але зараз новий тренд – до максимальної прозорості. Раніше зв’язки партій з олігархатом були чимсь самозрозумілим. Тепер їх починають обрубати – хай не усім, але більшості.

Кримінально-процесуальне законодавство має тенденцію до більшої жорсткості. Якщо не саме законодавство (хоча вже анонсовані певні зміни до нього), то практика його застосування точно. Те, що тебе відпустили один раз, виявляється, нічого не значить. Фактично відбувається гігантський переділ капіталу - найбільший після “прихватизації” 90-х. Не виключено, що тільки після його завершення буде запроваджено ринок землі сільськогосподарського призначення.

Опозиції в Україні немає. Потенційні опозиціонери рятують свої капітали і особисту свободу – переважно втечею за кордон. Схоже, що влада сама не проти такого варіанту, аби тільки не плуталися під ногами. Закарпатцям з цим простіше – можна піти геть з черговою валкою контрабандистів через густі ліси, поки ще не всі їх вирубали і не всі дірки у парканах перекрили. Хоча і корупціонери з інших регіонів теж особливих проблем не мають.

Дуже цікаво спостерігати за адвокатами. Вони відверто клеять дурня. Розуміють же, що нічого не вдіють, але надувають щоки. Адвокатура у нас завжди була між молотом і ковадлом, а зараз коли одне гупає по іншому безперервно, прокладці доводиться найбільш скрутно.

Корупцією у нас просякнуте все – не тільки бізнес і політика. Вони справді перші, але те саме маємо у різноманітних структурах громадянського суспільства, включаючи церкви чи творчі спілки. Тому зараз усіх легко ділити на , кажучи словами булгаковського Шарікова, “тварин корисних” і не дуже. Усім хочеться опинитися серед перших, але не серед других. Виглядає, що влада діятиме за відомим гаслом генерала Ф.Франко: “Друзям – усе, ворогам – закон!” Це не зовсім те, що вимагає від нас сучасна Європа, але, в принципі, це теж свого часу породжено Європою. Тому зараз усі в нас шикуються на перший-другий, але постійно плутаються у цьому непростому розрахункові.

Скоро бурхлива народна самодіяльність у царині фінансових потоків буде перекрита (якщо не на всі сто, то досить суттєво), тому багато креативних людей змушені будуть перейти до більш легальних сфер діяльності. Не факт, звичано, що усі “рішали”кинуться у літературу чи кінематограф, але, принаймні, інтерес до культури як до майданчику прикладення творчих сил зросте.

Але це все якщо влада продовжуватиме свій курс і не буде повалена корупціонерами, котрим особливо нічого втрачати. У вітчизняній історії таке вже бувало не раз. Не виключається такий варіант і нині. Навіть серед колишніх соратників по революції 2013-2014 р. суперечності стають усе гострішими, вони нещадно поливають одне одного брудом. Народ зачаївся і тільки чекає, коли влада почне гризти сама себе. Та традиційно відповідає: “Не дочекаєтесь!” Але народ вже розучився вірити владі.

Сергій Федака.