1 липня в Ужгородському університеті відбулася наукова конференція “Україна і Словаччина на початку Другої Світової війни: міфи, реалії, пам'ять”.
Її учасниками були зо два десятки науковців з Ужгорода, Києва, Словаччини. Відкрив конференцію член-кореспондент НАН України, заввідділом Інституту історії, уродженець Закарпаття С.Віднянський. Привітання надіслала генеральний консул Словаччини в Ужгороді Я.Буріанова. Одним зі співорганізаторів виступив екс-нардеп С.Аржевітін, автор монографії «Карпатська Україна: епоха в добі”. Від Києва були також член-кореспондент Г.Боряк, один з провідних воєнних істориків О.Лисенко, ряд кандидатів наук і аспірантів. Словаччину представляли Мирослав Даніш, С.Конечни і Мар’ян Гайдош, Ужгородський університет - Р.Офіцинський, Ю.Данилець, І.Ліхтей, О.Шніцер.
На відміну від багатьох конференцій, які проводяться для «галочки” (скажемо, для попереднього оприлюднення дисертантами отриманих ними результатів, що вимагається чинними атестаційними вимогами) ця мала на меті дещо інше. Ішлося про закріплення за датою 14-18 березня 1939 р. (оборонні бої Карпатської Січі проти наступаючих військ адмірала М.Горті) статусу українського прологу Другої Світової війни.
На конференції ішлося про доцільність розмежування двох близьких, але співпадаючих понять – початок Другої Світової війни і її пролог.
Початок Другої Світової війни, безперечно, припадає на 1 вересня 1939 р., тому що в результаті розпочатого тоді німецько-польського конфлікту за кілька тиждень у війну вступили чотири світові держави – Німеччина, Англія, Франція, СРСР. Бойові дії відтоді набули практично безперервного характеру (з затишшям на якийсь тиждень-другий) охопили поступово усю планету, триваючи рівно 6 років і 1 день.
Але і після офіційного завершення Другої Світової (капітуляції Німеччини і Японії) на багатьох її колишніх фронтах і театрах продовжувалися бойові дії. На Західній Україні тривали бої Української Повстанської Армії. Не настало миру і в Індокитаї чи Кореї. То ж можемо говорити про дуже тривалий епілог Другої Світової, її ар’єргардний шлейф.
Ще більшим був, так би мовити, авангардний шлейф Другої Світової – ціла серія локальних конфліктів за участю Третього Рейху або його союзників, що тривала з самого початку 1930-х. тоді розпочалася агресія Японії на далекому сході. У середині тридцятих спалахнула громадянська війна, що носила, як сказали би зараз, гібридний характер за негласної участі усіх світових держав. Черговими етапами ескалації світового конфлікту були демілітаризація Саарського басейну, аншлюс Австрії, Судетська криза, мобілізація чехословацької армії, Мюнхенська конференція, Віденський арбітраж і особливо розчленування ЧСР в середині березня 1939 р.
Ясно, що одна конференція, навіть максимально представницька, не здатна розставити усі точки над і. Метою було все ж привернути увагу вітчизняних і зарубіжних істориків до нової постановки питання. Перші бойові дії, які слід розглядати в контексті Другої Світової, почалися для українців не 1 вересня 1939 р., а ще 14 березня. Це сталося майже за півроку до того, як конфлікт набув безперервного і глобального характеру (і перетворився власне на Другу Світову війну), в ході одного з локальних конфліктів, які передували світовій війні і були ї безпосереднім прологом. Різні європейські народи мали свої передісторії втягування у глобальний конфлікт. Для українців це (вступ у гарячу, збройну фазу конфлікту, який врешті-решт переріс у світову війну) почалося 14 березня.
Закріплення саме цієї дати в офіційній політиці пам’яті України дає, принаймні, три позитиви. По-перше, українці постають не як об’єкти історії, а як її суб’єкти. По-друге, українці чітко виступатимуть як антигітлерівська сила від самого початку
По-третє, Закарпаття.
Конференцію не було приурочено до якоїсь ювілейної дати, вона носила суто робочий характер. Але певну прив’язку до ювілейного календаря вона все-таки мала. 2019 року Україна відзначатиме 80-ліття подій Карпатської України. До цієї дати доречно.
Сергій Федака.