Як новий рік зустрінете, так його і проведете. Схоже, що у випадку Закарпатської облради ця традиційна прикмета справдиться на всі сто.
Бо перше засідання цього року почалося з кількох скандалів, через це сесію не закрито, а перенесено на майбутнє, причому подібні зіткнення (доволі емоційні) загрожують перерости у хронічні.
Частково патова ситуація зумовлена виборчим законом, за яким обрано раду: число депутатів різко зменшено, тому відсутність кожного з них може бути фатальною для результативного голосування. Ще більшою мірою це стосується конфігурації, яка склалася в облраді. Стабільної більшості там немає, тому кожний голос на рахунку. Додалося і те, що засідання скликано у між святковий період, коли неявка ряду депутатів просто гарантована. Ініціаторами зібрання саме 5 січня були нібито депутати з “Відродження”. Зрозуміти їх можна, бо ж треба було затвердити обласний бюджет на цілий рік. Попередньо його було прийнято ще наприкінці грудня, але тепер довелося відкоригувати відповідно до прийнятого під самий Новий рік державного бюджету. Що в результаті? Згадується відома фраза покійного В.Черномирдіна: “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”. Бо бюджет – діло святе, але голосів на усе явно могло забракнути. Проте депутати вирішили ризикнути.
У залі зареєструвалося спершу 54 обранці, потім їх кількість зросла до 57 (для прийняття рішення потрібно 33 голоси). Було зрозуміло, що опозиційний “Єдиний Центр” залюбки скористається з такої підстави. “Батьківщина” почувалася як мавпочка, що розривається між красивими і розумними: вона ніби і не з балогівцями, але схоже, що у вирішальних голосуваннях солідаризувалася разом з ними. Не виключено, що подібною була і позиція частини угорської фракції.
У результаті отримали чергову серію політичного шоу. Спочатку депутати не змогли проголосувати за делегування повноважень від облради обласній адміністрації. Ідеться, зокрема, про повноваження представляти інтереси області у зносинах з органами центральної влади тощо. Цей момент більше символічний, ніж принциповий, бо подібні повноваження все одно передбачені чинним законодавством про місцеве самоврядування, але все-таки для цілковитої юридичної коректності (а також з погляду політичної доцільності) вимагається і відповідне рішення ради.
З.Лендєл, пояснив, що він не може голосувати за розширення повноважень адміністрації, поки не прийнято обласний бюджет і не ясно, чим і в якому обсягові займатиметься губернатор і його команда. Логіка у такій заяві була, хоча не виключено, що фракція хотіла просто поторгуватися (ви нам – наші поправки у бюджеті, а ми вам – голоси за делегування). Так десь і сталося.
Обговорення бюджету перетворилося на справжню кориду. Навіть О.Ледида підкреслив, що хоч він і опозиціонер, але голосуватиме за бюджет, бо цього вимагають інтереси краян. “Відродження” і “Солідарність” теж погоджувалися, що бюджет дуже поганий, але краще такий, ніж взагалі ніякий. З подачі М.Мотильчака особливо бурхливо обговорювалася проблема недофінансування професійно-технічних навчальних закладів. Врешті-решт депутати погодилися прийняти одну з поправок від балогівців і прийняли бюджет ледве не сорока голосами. Потім проголосували ще кілька нейтральних питань.
Але повернувшись до питання про делегування повноважень, депутати знову уперлися в глуху стіну. Голосували кілька разів і з кожним разом голосів було не просто не достатньо, а усе менше. На пропозицію А.Шекети навіть зробили перерву для закулісних консультацій, але це допомогло, як мертвому припарка. На цьому поки і розійшлися. Наприкінці до зали завітали хористи і проспівали колядку, але вона виглядала як знущання з панів-господарів, які так і не змогли порозумітися навіть з цілком формального питання.
“Єдиний Центр” наразі продемонстрував, “ко в хижі газда”. Звісно, нічого подібного не було би, якби радівська більшість зібралася у повному складі. Але ж – хтось на виїзді, хтось святкує. Тому питання про депутатську дисципліну у цій раді стоїть, як ніде. Г.Москаль навіть спересердя пригрозив, що не буде розглядати депутатські звернення до нього.
Поки питання лишається відкритим. Яку і загадка депутатської натури: докласти стільки зусиль для отримання мандату, щоб потім прогулювати сесії.
Сергій Федака.