До яких наслідків це призведе в економіці та політичній системі України?
З 1 січня 2016 р. повинна зарацювати Зона вільної торгівлі України з Європейським Союзом.
А поки що 30 листопада 2015 року, що минає, в Парижі президент Петро Порошенко, найімовірніше, знову говоритиме про те, що ми хочемо в Євросоюз. І я хочу! Проте всі проблеми ЄС пов'язані з однією річчю: існування в єврозоні різних економік можливо тільки в тому випадку, якщо є постійний приплив грошей. Але в останні роки цей обсяг грошей став різко скорочуватися. Що робити? Та найголовніше полягає в тому, що відповіді немає, і немає нових правил гри.
Зауважу, рішення про застосування положень Угоди про асоціацію з Україною щодо створення ЗВТ з 1 січня 2016 р. було прийнято у вересні 2014 р. Радою із загальних питань Євросоюзу. Справедливості заради, глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський відверто визнав, що Україна не отримає швидкої вигоди від запровадження Зони вільної торгівлі з Європою. Більш того, як він зазначив у своїй заяві, позитивний ефект нам варто очікувати не раніше, ніж через два-чотири роки після її старту. Водночас Євросоюз може сприяти процесу нової індустріалізації України, забезпечивши нас необхідною інфраструктурою і сучасним виробництвом.
При цьому важливо врахувати, що, наприклад, на відміну від України, в ЄС є така країна, як Велика Британія, у якій два головних джерела доходів – фінансовий центр і нерухомість. І з тим, і з іншим – проблеми. Як бути? Всі розуміють, що фінансову систему треба реформувати. Але як? І це при тому, що фінансовий сектор отримує в 5 разів більше, ніж теоретично він повинен отримувати. І це вже не економіка, це політика. А в політиці деякі питання вголос ставити не можна, особливо якщо це стосується мігрантів із Сирії.
Насправді, чому ми сьогодні із завидною впертістю намагаємося вбудуватися в систему Євросоюзу, що об'єднує країни з якісними економіками, коли у себе в країні, як у перший рік незалежності, лише продовжуємо говорити про реформування і живемо, як на будівництві. У цьому зв'язку хотів би нагадати про те, що ми вже вступили до СОТ, що об'єднує понад 150 країн, на які припадає більш ніж 95% світової торгівлі. Хто від цього виграв? Україна? На жаль, виключно виграють від членства у СОТ тільки ті країни, у яких конкурентоспроможні політичні та економічні моделі.
А що Україна? Хіба у нас перестануть купувати метал або деревину?! Адже ми постачаємо на міжнародні ринки все те, що має дуже низьку товарну вартість, без чого ці країни жити не можуть. З іншого боку, наші неконкурентоспроможні галузі просто відімруть, як, наприклад, текстильна промисловість. Що буде з машинобудуванням, сільським господарством та іншими галузями? Як будуть вирішуватися проблеми, що стоять перед вітчизняним бізнесом? Хто наважиться на прогнози?
На жаль, досі політичні лідери не хочуть поділитися своїм баченням розвитку економічної ситуації в Україні після вступу до ЗВТ. Найімовірніше, Кабмін Арсенія Яценюка стимулюватиме економічне зростання ще через слабку гривню при відносно високій інфляції. Однак у 2016 р. намагатися стимулювати реальний сектор економіки через розгін інфляції вже просто неможливо. Потрібні структурні реформи. Більш того, курс гривні буде знижуватися, а інфляція, найімовірніше, не буде сильно зростати. Причому 2015 рік – це далеко не найгірший рік, який ми з вами переживаємо. Всі політичні та економічні тенденції говорять про те, що 2016 рік для нас буде значно важчим.
Тому українські політики вже в ці дні ламають списи з приводу зони вільної торгівлі України з Європейським Союзом. До яких наслідків це призведе в економіці та політичній системі України? Чимало доводиться чути занепокоєнь, мовляв, що СОТ, що тепер ЗВТ – це для України вулиця з одностороннім рухом. Адже коли наші іноземні партнери говорять про конкуренцію, то мають на увазі справедливі умови конкуренції тільки на нашому українському ринку. Доступ на чужі ринки ніхто нам не поліпшить, і про це, найімовірніше, в Брюсселі конкретних переговорів не велося.
Наприклад, якщо подивитися на захист європейських ринків (зокрема, по м'ясу і молоку), то там просто величезні паркани. Це і квоти, і імпортні мита, і різні технічні бар'єри. Словом, вже стає традицією обговорювати з нашими політиками умови конкуренції тільки на українському ринку, закриваючи при цьому свої. Правда, настав час задуматися не тільки Брюсселю, а й насамперед Києву. Хто назве ціну питання? Грубо кажучи, скільки ми втратимо і скільки придбаємо від ЗВТ? А головне, де ті ринки, на яких Україна і наші виробники будуть продавати свою продукцію. Якщо цього не робити і не просуватися на інші ринки, то буде катастрофа.
Що ж, особливо в ці дні минає 2015 р. необхідно уважно дивитися на українських політиків: вони сьогодні здатні завдати національній економіці найбільшої шкоди (хоча, можливо, і користь). Як не гірко це визнавати, але в даний час найбільша проблема в тому, щоб зі вступом в ЗВТ змусити Кабмін і народних депутатів почати змінювати правила гри, а значить, старі зобов'язання переглянути у відповідності з новими правилами. А раз так, то, переконаний, представники реального сектору економіки швидко скажуть, мовляв, хлопці, якщо правила змінюються, то давайте дивитися, скільки в бюджет України платимо ми і скільки платять банкіри. І навряд чи когось сьогодні влаштують високі бонуси банкірів. І це правильно. І це вже не стільки економічна, скільки суспільно-політична проблема, оскільки банківський бізнес настільки хороший, наскільки хороша економіка країни.
Нарешті, ні у кого вже немає сумнівів, що нас чекає в найближчі сім-вісім, а то й десять років досить істотний спад, в рамках якого, ймовірно, і будуть народжуватися нові системи і схеми виходу з великої кризи. А також нам належить знайти відповіді на головні питання: які наші можливості і якими будуть наші дії до ЗВТ? Одним з таких перспективних дій особисто я бачу рух за розширення економічного простору. А це вибір - Європейський Союз.
Олександр Гончаров, директор Інституту розвитку економіки України
Читайте на ГК:Коли новий закон про мобілізацію набуде чинності: пояснення