Міністр оборони - один із тих, хто найдовше знаходиться при владі в Росії і користується значною популярністю.
На день народження Володимира Путіна міністр оборони Сергій Шойгу зробив йому подарунок: представив доповідь щодо військової кампанії Росії в Сирії. Вона включала новину про запуск з військового корабля в Каспійському морі крилатих ракет, які були розташовані від своєї цілі за 1,5 тисячі кілометрів.
"Ми знаємо, наскільки складні такі операції", - сказав тоді Путін схвально.
Після цього вони разом грали у хокей. Президент забив сім шайб, а міністр оборони – лише одну. Однак їхня команда легко здобула перемогу. Відколи Шойгу став міністром оборони в 2012 році, його співпраця з Володимиром Путіним не обмежувалася лише хокеєм.
Збройні сили Росії стали головним інструментом президента у зовнішній політиці. В Криму і на Сході України, на кордонах повітряного простору НАТО, а тепер ще й в Сирії, Росія демонструє свою силу дуже ефективно.
"Під керівництвом Шойгу, російські збройні сили Росії продемонструвати боєздатність, організованість, логістичні навички, яких раніше ми не бачили", - каже експерт Евелін Фаркас, яка донедавна була посадовцем у Пентагоні з питань Росії.
Але Шойгу – не просто черговий міністр оборони Росії. Будучи молодшим від Путіна на три роки, він один з тих, хто найдовше працює в російському уряді. Його перебування при владі почалося ще в 1990 році, до розвалу СРСР. В той час Путін ще був нікому не відомим і працював у Санкт-Петербурзі. Про це сьогодні пише The Economist.
Шойгу здобув хорошу репутацію на посаді міністра з надзвичайних ситуацій. Вправно маніпулюючи російською бюрократією, він отримав владу і при цьому майже не нажив собі ворогів.
"У правлячій верхівці іншого такого політика немає. Це абсолютно безпрецедентна історія", - каже аналітик Євгеній Мінченко.
В Росії дуже часто стаються надзвичайні ситуації - від повеней і лісових пожеж до затонулих субмарин і розбитих літаків. Тому не дивно, що голова МНС став популярним і знаменитим. Шойгу при цьому не входить до близького кола колишніх офіцерів КДБ Володимира Путіна. Він інсайдер, який здобув довіру. Мінченко, який опублікував своє дослідження під назвою "Політбюро 2.0", вважає Шойгу другим за впливовістю серед путінського близького кола чиновників після голови адміністрації президента РФ Сергія Іванова. Коли ухвалювалися рішення про вторгнення в Україну чи Сирію, роль Шойгу у цьому процесі була визначною.
Комбінація його лояльності до чинного президента, популярності і компетентності робить міністра оборони дуже вірогідним наступником Путіна.