Війна України зі своїм минулим виявилася ще менш успішною, ніж її військова кампанія проти Росії, зазначає видання.
Найефективнішим кроком президента Росії Володимира Путіна, спрямованим на дестабілізацію України, стало те, чого від нього вимагав Захід: він змусив проросійських сепаратистів на сході країни припинити вогонь, пише Bloomberg. Залишившись без вкрай необхідного прикриття війни, внутрішні підрозділи і недієздатне ядро української політичної еліти швидко продемонструвало своє справжнє обличчя, пише видання. Замість того щоб стати надією демократії після торішньої революції, Україна перетворилася на черговий некомпетентний і корумпований пострадянський режим. Тому не дивно, що у взаєминах між Києвом і Заходом починають з'являтися тріщини.
Всередині уряду панує хаос: прем'єр-міністру Арсенію Яценюку загрожує звільнення в той момент, коли це стане можливим, а саме в грудні, що може негативно позначитися на крихкій правлячій коаліції, в якій партія Яценюка є другою за ступенем впливу силою. Якщо ця коаліція розпадеться - це цілком імовірно, якщо Яценюка змусять піти у відставку - потрібно буде проводити дострокові парламентські вибори. Можливо, проєвропейські українці сприймуть це з деяким полегшенням. У законодавчій владі зараз домінують популісти, що всерйоз ускладнює проведення значущих реформ - якщо хтось взагалі збирався їх проводити. У четвер, 5 листопада, парламент відхилив законопроект, що забороняє дискримінацію щодо гомосексуалістів на робочому місці.
Незважаючи на те, що нове покоління бюрократів зробило спроби внести певні зміни, економіка України так і залишилася нереформованою. Податки залишаються дуже високими, і багато хто дотепер намагається їх обходити, обсяги тіньової економіки продовжують зростати, а нормативно-правовий клімат майже не змінився.Міжнародний валютний фонд, що став головним джерелом твердої валюти для України після різкого зниження обсягів експорту, розглядає перспективи зростання в наступному році з деяким оптимізмом, прогнозуючи 2% зростання, проте в жовтні він переглянув свої прогнози на цей рік, передбачивши спад на 11%.
Найпопулярніший український політик - колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі, призначений Петром Порошенком губернатором Одеської області - запропонував Лібертаріанський пакет реформ, однак Порошенко офіційно його не підтримав, і нинішній парламент, найімовірніше, його не прийме. Ніяких реформ не було проведено і в надзвичайно корумпованій судовій системі. У вересні, після свого візиту в Україну, Крістоф Хейнс, спецдоповідач ООН з питань позасудових і довільних страт заявив, що ця країна живе в "вакуумі підзвітності".
Хейнс вказав на те, що українська влада провалила розслідування загибелі більше 100 осіб на вулицях Києва в останні дні революції, а також 48 проросійських протестуючих в згорілому одеському Будинку профспілок у травні 2014 року. Обидва розслідування зупинилися, і всі спроби адвокатів жертв прискорити процес забороняються владою, оскільки деякі підозрювані у київських розстрілах досі працюють в Міністерстві внутрішніх справ України.
Хейнс також зазначив, що служба безпеки України, "як видно, стоїть над законом". Крім рейдів у деяких технічних кампаніях, проведених в останні кілька тижнів, очевидно, з метою залякування, в минулі вихідні співробітники служби безпеки заарештували Геннадія Корбана, одного з головних помічників олігарха Ігоря Коломойського, який виступив проти консолідації влади Петром Порошенко. Українська преса відреагувала на цей арешт звинуваченнями у вибірковому правосудді. Зрештою, інші олігархи поки не зіткнулися з переслідуваннями - можливо, тому що вони погодилися з пануванням Порошенко.
Через два роки після того, як корумпована команда президента Віктора Януковича покинула Україну, корупція продовжує процвітати в цій країні, а у безстрашних журналістів, ведучих незалежних розслідувань, знову багато роботи. Однією з головних фігур в їх розслідуваннях став сам Порошенко - єдиний з 10 найбагатших громадян країни, що зумів примножити свій капітал в минулому році, який, по всій видимості, забув про обіцянку продати свої підприємства: його банк розширився, в той час як багато інших банки втратили ліцензії.
Імена близьких помічників Порошенко і Яценюка регулярно згадуються у зв'язку з корумпованими схемами за участю української митниці та енергетичних компаній. У четвер, 5 листопада, найвідоміший український журналіст Сергій Лещенко, який у минулому році був обраний до парламенту за партійним списком Порошенка, опублікував статтю, в якій він коротко описав нинішній політичний розклад:
"Продана" американцям конструкція стримувань і противаг не працює. Замість взаємного контролю, команди Порошенка і Яценюка вступили в змову. Вони поділили сфери впливу і відповідальності, щоб не перетинатися і не конфліктувати. Американці приймають надзвичайно активну участь в українському політичному процесі. Посольство США в Києві перетворилося на центр сили, а українські політики відкрито говорять про те, що призначення і звільнення узгоджуються з послом США Джеффрі Пайєтт і навіть з віце-президентом Джо Байденом. "Посол Джеффрі Пайєтт і американська адміністрація розташовані на піку впливовості за всю історію незалежної України", - написав Лещенко.
Європейці теж беруть участь у прийнятті рішень про систему управління України, і не тільки тому, що вони є донорами - в цьому відношенні США мають набагато більше значення, оскільки вони безпосередньо впливають на МВФ - але й тому, що безвізовий режим з Європою - це одна з головних цілей Порошенко. З його точки зору, це додасть законну силу його спробам зробити Україну більш європейською країною і допоможе відновити його популярність.
Однією з головних умов Європи для введення безвізового режиму є боротьба з корупцією. Нещодавно Євросоюз відмовив у виконанні прохання про надання додаткових коштів для антикорупційної прокуратури через "побоюваня, викликані особистостями тих людей, які беруть участь у відборі" прокурорів цього підрозділу. По всій видимості, мався на увазі генеральний прокурор Віктор Шокін, протеже і давній соратник Порошенка, якого звинувачують у підриві антикорупційної ініціативи.
У четвер, 5 листопада, голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер написав Порошенку лист про те, що "прогрес у реформах в області боротьби з корупцією залишається одним з ключових пріоритетів для досягнення безвізового режиму", приклавши до нього довгий список реформ, які Україна повинна буде втілити в життя.
Таким чином, можна зробити висновок, що війна України зі своїм минулим виявилася ще менш успішною, ніж її військова кампанія проти Росії та її посередників. З Революції гідності пройшло занадто багато часу, щоб можна було виправдати відсутність відчутного прогресу. Спроби США і Європи управляти Україною ззовні теж виявилися здебільшого безуспішними: влада олігархів і корумпованої бюрократії над тим, що залишилося від української економіки, виявилася занадто сильною, а їх схеми - занадто вкоріненими.
Інтереси впливових кіл гальмують розвиток українського громадянського суспільства. Навряд чи воно зможе направити країну в більш цивілізованому напрямку за допомогою звичних інструментів електоральної демократії: місцеві вибори підтвердили, що пострадянські практики шахрайства, підкупу і залякування нікуди не зникли.
Зараз у народу немає бажання піднімати нове повстання, бо пройшло занадто мало часу після революції і війни на сході. Однак якщо нинішня політична еліта не знайде в собі сили навести порядок у своїх рядах - що надзвичайно малоймовірно - історія насильницьких змін режимів в Україні, швидше за все, продовжиться.