«За» і «проти» обласної туберкульозної лікарні на Виноградівщині

Будівництво туберкульозної лікарні за грантові кошти ЄС на Виноградівщині під загрозою зриву. Окрім фінансових проблем, однак дається взнаки і неоднозначне сприйняття такої ідеї громадою.

Голос Карпат зібрав «за» і «проти» обласної туберкульозної лікарні на Виноградівщині. матеріал розміщений в актуальному номері друкованого видання.

Будівництво туберкульозної лікарні за грантові кошти ЄС на Виноградівщині під загрозою зриву, − Шевчук

Директор КП «Агенція місцевого розвитку Виноградівщини» Володимир Шевчук та автор цього проекту розповів кореспонденту Голосу Карпат, що на будівництво цієї лікарні Виноградівщина  виграла грант ЄС −  5,76 млн.євро і до червня 2016 року потрібно підготувати проектно-кошторисну документацію на розгляд комісії ЕС.

Однак через зміни керівництва департаментів в ОДА в реалізації цього проекту виникли складнощі, говорить він. Тублікарня на 60 ліжок розглядається як об’єкт обласного значення, тому проект реалізовують в партнерстві із Закарпатською ОДА.

− Впродовж всього періоду створення проекту  змінювалось керівництво ОДА, змінився начальник управління охорони здоров’я. Дія документів, які були погоджені попереднім керівництвом, зараз фактично призупинена. Була створена робоча група з питань реалізації проекту щодо протидії туберкульозу на прикордонних територіях України, Білорусії, Польщі, шляхом втілення інноваційних методів виявлення та лікування. У нас мала бути міжнародна зустріч в серпні з партнерами проекту щодо узгодження основних питань… В  УОЗ ОДА відповіли, що на сьогодні не отримано документів, які б підтверджували позитивне рішення щодо реалізації цього проекту, відсутні заходи та «є розбіжність у поглядах учасників групи впровадження щодо самого об’єкта тублікарні». Тому  вирішено перенести зустріч на листопад-грудень, −  розповідає та цитує  Володимир Шевчук.

 Натомість директор Агенції зазначає, що заходи в основному розроблені, відбулися попередні погоджувальні зустрічі з партнерами та є рішення  районної сесії щодо погодження місця для розташування цієї лікарні (районні депутати визначили урочище Туркогат, в с. Букове). Тому, на його думку, проект, можливо, хочуть втілити в іншому районі.

− На даний момент роботи по проектному менеджменту призупинено. Якщо ми в серпні не зустрілися, ми не затвердили план заходів… Залишилося шість місяців, за цей час доробити проект до кінця дуже складно. Але якщо у нас не буде проведено у листопаді зустрічі з нашими колегами, на цьому проекті можна ставити хрест,− говорить він. − Для області великого значення немає, де саме буде лікарня. Але для Виноградова – це, по-перше, освоєння близько 125 млн. грн., що піде в нашу економіку, і найголовніше – жителі нашого району будуть мати спрощений доступ до цих послуг і ми скоріше б могли вирішити проблему з туберкульозом.

 Окрім того, Володимир Шевчук зазначає, для Виноградівщини туберкульоз залишається найбільшою проблемою. Тому проект у цьому напрямку почали розробляти наступним після хоспісу, який, до речі, цього року планують здати в експлуатацію. Реалізація проекту щодо протидії туберкульозу також дозволить провести повну діагностику в районі. Для чого планують закупити за кошти гранту три мобільні модулі. Однак тепер важко спрогнозувати, чи буде проект реалізовано взагалі. На думку Володимира Шевчука, багато чого залежить на даний час і від нового складу районної ради, чи візьмуться депутати його відстоювати.

 Але є і позитивний сигнал, зокрема, заступник голови ОДА провів у жовтні нараду щодо даного проекту. На засіданні було прийнято рішення включити проект у формування обласного бюджету на наступний рік та визначити джерела співфінасування по лінії основного партнера, інформує прес-служба Закарпатської ОДА.

На Виноградівщині цьогоріч у 80 людей вперше виявили туберкульоз

Однак хворих на туберкульоз набагато більше. У багатьох трапляється рецидив, хтось лікується після перерви, розповідає завідувачка Виноградівського протитуберкульозного диспансеру, районний фтизіатр Світлана Зеленяк. Загалом у нашому районі, зазначає вона, захворюваність на туберкульоз одна з найбільших на Закарпатті і відповідно також висока смертність.

На даний час у протитуберкульозному відділенні районної лікарні перебуває 24 хворих – у стаціонарі знаходяться лише бациловиділювачі. Переважно люди з туберкульозом мають алкогольну залежність, каже лікар, тому погано лікуються, з перервами, що, зрештою, переростає у хіміорезестентний туберкульоз – стійкий до препаратів першого ряду. Такого туберкульозу у нашому районі також багато, кажуть медики.

Те, що такі хворі перебувають на території районної лікарні − неправильно, вважає фтизіатр, хоча здебільшого так є й в інших районах. Однак, пояснює, у такому разі дуже важко дотримуватися вимог інфекційного контролю. Тому тублікарня, яку хочуть побудувати на Виноградівщині за грантові кошти, могла б вирішити, на її думку, багато проблем і цю зокрема.

− Хворі мають бути розділені по палатах. У нас розділено, для хіміорезистентного туберкульозу виділені палати і окремий вхід до них є. Але все рівно одна медсестринська, туалет… і все-таки недотримується інфекційний контроль у повній мірі. Через це, відколи я тут працюю, я все на засіданнях координаційної ради у райдержадміністрації, постійно звертаюся з питанням про винесення цього відділення за межі території лікарні та навіть за межі міста, − говорить Світлана Зеленяк.

Окрім того, розповідає фтизіатр, коли пацієнт перестав виділяти бацили, його зразу виписують − це «міністерський» принцип лікування. Однак Світлана Зеленяк каже, наші люди не настільки культурні і виховані, щоб можна було застосовувати цей тип лікування.

− Інтенсивна фаза лікування триває два місяці, після чого його виписують на амбулаторно-контрольоване лікування ще на чотири місяці. Хворий повинен ходити в амбулаторію на селі, щодня має йти приймати ліки. І дуже часто є перерви, – розповідає вона.

Відтак тих, хто лікується справно – менше 25%. Ромське населення в цьому плані також контингент важкий, вони мігрують і неконтрольовані в лікуванні, кажуть лікарі.

− Взагалі лікування туберкульозу дуже важке.  Шість місяців безперервного лікування не витримують наші хорі – переривають, і через це у нас такі результати... Дуже добре, однак, що минулого року в Ужгороді встановили апарат Bactec, який робить аналіз на чутливість до препаратів протягом семи днів. Раніше його ми отримували через два місяці. Ми лікували хворого препаратами першого ряду, антибіотиками, а через два місяці, як отримували аналіз на чутливість, тоді вже змінювали схему лікування, − говорить районний фтизіатр.

Урочище Туркогат могло б стати хорошим місцем для відпочинку

Якщо проблему з туберкульозом і потрібно вирішувати, не всі згідні з обраним для лікарні місцем. Голова районної споживспілки Юрій Свищо переконаний, можна було б залучити інвестора та на цій території займатися сільським господарством. Адже доки не занепав радгосп «Виноградівський», ще 15 років тому, на угіддях в урочищі Туркогат займалися виноградництвом та садівництвом, і господарство тут взагалі широко розвивалося, згадує він. Його батько, зокрема, Іван Свищо пропрацював на цих угіддях все життя − був бригадиром, потім керівником відділку. ГК він розповів, що сільське господарство почало розвиватися тут після війни і поступово набирало оберти. Так, у 70-х рр. сюди проклали дорогу, а у 80-х – побудували для працівників гуртожиток. Зрештою, на 450 га − були виноградники, сади, вирощували зернові. Тепер  будівлі пустують і потроху розвалюються, а сади та виноградники в занедбаному стані.

У цьому регіоні найкраща екологічна ситуація − немає ні заводів, ні фабрик. Шкода тут будувати тубдиспансер як планує влада, а поряд, до того ж, за два кілометри звідси, розмістити сміттєпереробний комплекс, − каже Юрій Свищо. – З одного боку тубдиспансер, де можуть бути хворі не тільки з області, а й з усієї України, з іншого – сміттєпереробний комплекс, а тут беруть початок всі потічки… знаєте, яка може бути екологічна катастрофа.

Були і нещодавно спроби відновити на цих угіддях сільське господарство. Підприємець зі Львова взяв ці землі в оренду і виробляв тут екологічно чисту продукцію. Проте ця справа у нього  не «пішла» і робота припинилася. Юрій Свищо заначає, коштів на дотації у сільське господарство держава немає і інвестора в даний час дійсно знайти важко. Проте, це місце могли б використати для оздоровлення та відпочинку. Відтак і районна рада з РДА у 2008 році викупил гуртожиток, тут планували зробити  оздоровчий табір для дітей. Цю ідею потрібно було втілити у життя, вважає він, наразі ж  плани влади з будівництвом на Туркогаті туберкульозного диспансеру можуть взагалі обернутися екологічним лихом.