10 лютого 2015 року про невеликий Краматорськ говорила вся Україна. Тоді східноукраїнське місто потрапило під ракетний обстріл бойовиків, внаслідок якого загинуло майже два десятки людей.
Удвічі більше отримали поранення. Так війна дійшла і до відносно мирного до того моменту міста.
Тривалих бойових дій на території Краматорська не було, тому зараз тут практично не залишилось видимих наслідків лютневої трагедії. Натомість нині чимало «слідів» по собі залишає активна передвиборча кампанія. Краматорську пощастило: місто отримало право на проведення місцевих виборів і активно готується до волевиявлення. Наприклад, сусідня Костянтинівка, яка знаходиться під контролем України та справляє враження абсолютно спокійного міста, участі у кампанії цього року не братиме.
Вибір і страх перед обличчям війни
У Краматорську ж на більшості центральних вулиць уже вистеляється свіжий «передвиборчий» асфальт, а узбіччя просто всіяні рекламою Опозиційного Блоку та Нашого Краю. Інші політичні сили на вулицях представлені відверто слабше. Подекуди проблискують борди Солідарності та Самопомочі. Кидається в око також комуністично стилізована реклама Партії пенсіонерів (до речі, одного із найактивніших учасників кампанії, за якими тягнеться, в тому числі, найдовший шлейф звинувачень у підкупі).
«У порівнянні з попередніми виборами ці є прозорішими. Якщо взагалі, то вистачає порушень. Але сам факт, що є така жорстка боротьба між кандидатами, що взагалі є два кандидати, а не один, це вже краще. І самі по собі кандидати сильніші. І харизматичніші, і більше спілкуються з людьми. Раніше цього не було», - розповідає Світлана Рудь, представник виборчих проектів «Прозорі місцеві вибори» та «Обираємо свідомо» у місті Краматорськ.
На думку Світлани, після всіх подій, які пережив Краматорськ та його жителі, вибори таки зможуть принести місту шанс на зміни. Кардинальними і швидкими вони не будуть, однак поступово дадуть результат.
«Я сподіваюся, що ці вибори дозволять пройти до Краматорської міської ради якійсь частині жителів міста, які потрапили у списки партій як громадські активісти. Такої кількості громадських активістів ще не було у списках. І якщо якась частина з них зможе пройти, то, можливо, більш гостріше зможуть відбуватися дебати, обговорення при затвердженні рішень. І це, можливо, викличе інший погляд у громадян на діяльність ради, посилить увагу до місцевих органів влади. Як правило мешканці таких невеличких міст, як наш Краматорськ взагалі не цікавляться тим, що відбувається у міській раді», - пояснює Рудь.
Разом з тим, сама Світлана Рудь робить вкрай невтішні висновки щодо явки на прийдешніх виборах у Краматорську. За словами експерта, спеціальних опитувань та замірів вони з колегами не робили, однак, судячи із настроїв населення, показник відвідуваності дільниць не перевищить 20-25%. Для не найменшого промислового міста із населенням майже 180 тисяч цей показник є вкрай низьким.
«Як індикатор я подивилась на дієздатність та наповнюваність ДВК. 50% із них вчасно не приступили до роботи. І зараз у партій проблеми із заповненням цих місць. Люди навіть за гроші не хочуть брати участь у виборах і працювати в ДВК», - пояснює Рудь.
На думку експерта, подібна ситуація пов’язана із зневіреністю жителів міста у тому, що вибори можуть принести якісь суттєві зміни:
«У місті спокій, не можна сказати, що люди налякані. Вони просто не вірять. Вони заклопотані іншими справами, турботами. І, скоріш за все, не вірять учасникам процесу, не хочуть іти працювати у ці команди».
Проблема віри і довіри до кандидатів і партій загалом є дуже відчутною не тільки в Краматорську, але й на території всієї Донецької області. Так, згідно даних соціологічного опитування, яке проводив Український центр інформаційно-аналітичних рішень (УЦІАР), тільки 24% жителів регіону заявили про свою довіру до тих чи інших політичних сил. 58% опитаних сказали, що не довіряють жодній партії. При цьому, більше половини респондентів не бачать політичної сили, яка виражала б їх інтереси та була здатна мобілізувати громадську думку.
«Населення Донецького регіону знаходиться у вільному «плаванні». Така ситуація у прифронтовій зоні є неприпустимою. І навіть якщо більша частина електорату Донецької області не буде брати участі у прийдешніх виборах до місцевих органів влади, політичним силам необхідно повноцінно і постійно виконувати функції по об’єднанню населення навколо однієї ідеології», - переконана представниця УЦІАР Марина Брагіна.
Наразі ж у регіоні склалася ситуація, при якій перший-ліпший політик чи партія, котра додумається створити собі образ захисника і спасителя, подарує навіть видимість надії на спокій, зможе отримати переважну більшість голосів і підтримку на виборах.
«Еміційно, психологічно жителі регіону тривалий час несвідомо об’єднуються спільним страхом. Це страх перед обличчям війни. Об’єднуючись духовно, ці люди не прагнуть до свободи. Навпаки – вони проявляють потребу у підкорянні лідеру. Люди знаходяться у стадії вичікування. Це треба враховувати. Тому що це бомба уповільненої дії», - вважає Марина Брагіна.
Безголосі переселенці
Ще одна категорія жителів Донбасу, котрі знаходяться у такому ж «вільному плаванні» - це тимчасово переміщені особи. Або, по-простому, переселенці. Тільки у Краматорську їх офіційно зареєстровано понад 50 тисяч. Реально у місті проживає значно менше, однак загалом по Україні цих людей сотні тисяч. І наразі вони не мають можливості брати участь у виборах. Жоден український закон не пропонує механізму, котрий дозволив би переселенцеві прийти на дільницю і проголосувати.
«На жаль, з вірогідністю в 99% тимчасово переміщені особи (ТПО) не будуть мати можливості реалізувати своє право вибору. Не дивлячись на те, що Конституція України чітко говорить, що не можна дискредитувати особу, Верховна Рада так і не прийняла закон, який би чітко прописував процедуру голосування ТПО», - повідомив Сергій Ткаченко, голова Донецької обласної організації «Комітету виборців України».
Відтак зараз переселенці, котрі хочуть взяти участь у виборах, змушені самостійно у судах виборювати це право. Як не прикро констатувати, на весь Краматорськ таких людей, котрі наважилися піти проти системи і заявили про свою позицію в суді, знайшлося зовсім небагато. Це одиничні випадки. Кілька переселенців уже отримали рішення суду. В усіх – відмова. Якщо ти тимчасово переміщена особа, то права голосувати не маєш.
«Конституційні права порушуються. Ці люди вже зареєстровані у цих територіальних громадах, однак штамп реєстрації ставиться не у паспорт, а у довідку про ТПО. Через це люди і не мають можливості голосувати, хоча їхні діти тут навчаються, багато хто тут працює, отримує зарплати, податки йдуть у бюджет міста. Вони мають право вибору і право обирати міського голову і депутатів», - розповідає Інна Фьодорова, юрист, яка допомагає переселенцям у судах боротися за своє право волевиявлення.
Між самими переселенцями думки стосовно їхнього права брати участь у виборах розділилися. Одні заявляють, що і справді мають це право і борються за нього у судах. Інші ж категорично протилежної думки. За їхнім словами, вони не повинні вмішуватися у життя цих міст. Просто тому, що не мають на це права.
За словами Сергія Ткаченка, схожа ситуація склалася і в експертному середовищі:
«На жаль, питання переселенців розділило навпіл і громадський сектор. Наша позиція (Донецької обласної організації КВУ – ред.) не співпадає із позицією Центрального офісу Комітету виборців України. Це не цілком природній процес, але ми маємо право відстоювати ті права, які стосуються безпосередньо нас. Ми – тимчасово переміщені особи, ми знаємо свої права і хочемо їх відстояти. Не всі громадські організації розділяють наші погляди. Відкрито ніхто не виступає проти права голосу для ТПО. Всі визнають, що конституція їх передбачає. Але вони «розмивають» цю проблему, заявляють, що на цих виборах вона технічно вирішена вже бути не може».
Одна із таких експертів, котра є противницею участі переселенців у виборах, - Світлана Рудь. У цьому процесі жінка бачить ризик масових фальсифікацій:
«Якщо всім, хто отримав довідку тимчасово переміщеної особи, надати право голосувати, то це можуть бути ешелони автобусів із тієї території людей, які не знають про місто нічого. Це будуть ті самі каруселі. Вони будуть голосувати за того, кого їм назвуть в автобусі. А у нас і своїх каруселей вистачає. А як цих людей відокремити? Тих, що постійно тут проживають, і тих, що їздять туди-сюди? Я думаю, що ніяк. Якщо нікому, то вже нікому».
Матеріал підготований в рамках проекту «Донбас. Чесно». Проект реалізується ГО «Телекритика» у партнерстві з Товариством польських журналістів у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за підтримки програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).
ІВАННА БЕДЕЙ. СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ГОЛОСУ КАРПАТ З КРАМАТОРСЬКА.
