Виборча кампанія вступає у свою завершальну стадію, адже до дня голосування лишається якихось два тижні. Розібратися в усьому різноманітті партій і кандидатів пересічному виборцеві дуже важко.
Чесно кажучи, мало хто цього і прагне – вибори так і не викликали якогось ажіотажу. Тому з’являються перші соціологічні заміри – як своєрідні підказки для масового споживача. Упродовж вже двох десятиліть закарпатці звикли голосувати за потенційного переможця. Мовляв, хай він і не дуже подобається, але ж все одно нічого не зміниш!
З часом таких підказок буде усе більше і більше – практично на усі смаки. Багато в чому вони різнитимуться між собою. На те будуть і об’єктивні причини, і суб’єктивні,вважає політолог Сергій ФЕДАКА.
Об’єктивні полягають у тому, що суспільні настрої зараз дуже хиткі. До того ж у невеликій громаді вони можуть змінюватися не те що з тижня на тиждень, а з дня на день. Ми звикли до всеукраїнських соціологічних рейтингів напередодні парламентських виборів. Там справді усе набагато інертніше. Щоб відбулися зміни серед 30-мільйонного електорату, потрібен солідний час. На рівні же районів, а тим більше містечок усе відбувається набагато швидше. Яке-небудь повідомлення в інтернеті або вдалий концерт можуть легко змінити лідера симпатій. Правда, змінити до наступної подібної інформаційної атаки.
Суб’єктивні причини появи дуже різних соціологій полягають у тому, що їх замовляють різні партії, тож кожна прагне показати найбільш вигідні для себе моменти. Очікуються і відверті фальсифікації від нікому не відомих фірм, що в історії закарпатських виборів уже мало місце. Будуть і більш тонкі маніпуляції, коли соціологи (а ще частіше – замовники) “гратимуться” з вибіркою, яку можна сформувати дуже по-різному, або із похибкою, котру можна віднімати-додавати «як краще”.
Особливістю нинішньої кампанії є велика кількість небажаючих голосувати. Серед значної кількості населення панує настрій, що дані вибори нічого не змінять. Насправді ж кожні вибори щось міняють, тільки не аж так радикально, як багатьом би хотілося. Та й інших механізмів змін, крім виборів, у демократичному суспільстві просто немає. Рідкісні революції є винятками, котрі тільки підтверджують це правило.
Дуже високий відсоток зараз відповідає, що він не визначився. Наша людина ще не є цілком вільним громадянином, багато хто за інерцією приховує свою позицію – особливо люди старших поколінь з їхнім генетичним страхом перед репресіями. Та й нинішня атмосфера в області аж ніяк не сприяє максимальній відвертості.
Давно підмічено, що наші люди, навіть анонімно спілкуючись з соціологом, не завжди бувають цілком щирими. Ті, хто заявляє про свої симпатії до провладних партій, не завжди голосує за них насправді, а відповідає так соціологові просто тому, що така відповідь як би виглядає правильною – про всяк випадок. Тому рейтинги провладних партій в українських умовах завжди є трохи завищеними – на кілька відсотків
Навпаки, багато симпатиків не надто популярних у тому чи іншому регіонові партій намагаються не афішувати свій вибір завчасно. Вони просто говорять, що не визначилися, хоча свій вибір уже зробили.
Врешті-решт, публікація соціологічних даних – тільки один з багатьох інструментів і технологій виборчої кампанії. Інструмент важливий, але далеко не єдиний. Боротьба за голоси триватиме до останнього дня. Фактично, навіть у суботу і неділю виборів, хоч це вже і незаконно. Тому реальна соціологія дуже динамічна і ще не раз змінюватиметься. Звісно, цілковиті аутсайдери все одно не стануть фаворитами, але місця у трійці-четвірці лідерів цілком можуть і будуть змінюватися.
Сергій Федака.