Історію створення герба нашого краю за часів Чехословаччини для Голосу Карпат дослідив закарпатський краєзнавець Юрій Шипович.
29 червня 1945 р. у Москві було укладено договір між СРСР та Чехословаччиною про включення Закарпатської України до складу УРСР. Цей акт став одним із наслідків Другої світової війни, коли керівництво Чехословаччини, боячись утрати ще більших територій, погодилось передати Сталіну свою автономну республіку. Підкарпатська Русь , згідно з Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 року, увійшла до складу новоутвореної Чехословацької Республіки як адміністративно-територіальна одиниця. Цікаво, що її герб став частиною середнього герба Чехословацької Республіки, де були представлені символи усіх земель.
Історія створення герба Підкарпатської Русі…Закарпатської області
Геральдичні традиції у нашому краї мають давню та цікаву історію. Поява тут перших міських та територіальних гербів датується другою половиною 14 ст. Виникнення цих символів, котрі поступово набули значення гербів, тісно пов’язане як з еволюцією феодальних міст і формуванням у них громад, наділених певними самоврядними функціями, так і з розвитком адміністративно-державних структур.
У геральдиці застосовується обмежена гама кольорів: чотири барви та два метали.
Червоний колір символізує мужність, любов, великодушність. Графічно позначається вертикальним штрихуванням.
Синій колір символізує вірність, славу і чесність. Графічно позначається горизонтальним штрихуванням.
Зелений колір символізує надію, достаток та волю. Графічно позначається косим штрихуванням справа наліво.
Чорний колір символізує мудрість, обачність, сум. Графічно позначається сіткою з горизонтальних і вертикальних штрихів.
Золото (може передаватись жовтою барвою) символізує знатність, велич і багатство. Графічно позначається крапочками.
Срібло (передається білим кольором) символізує чистоту, невинність і доброту. Графічно передається чистим простором.
Герб, як правило, зображувався на французькому, німецькому або італійському щиті.
Герб Закарпаття: щит герба французький, розсічений, дводольний. Праве геральдичне поле утворюють чотири сині і три золоті (жовті) пояси (смуги), поперемінно чергуються. У лівому геральдичному полі на срібному (білому) фоні зображено посталого червоного ведмедя, повернутого до поясів. Герб виконано у традиційному для Закарпаття колірному сполученні. Синя барва вказує на чесність, вірність і бездоганність. Золото (жовтий колір) означає віру, справедливість, милосердя та багатство. Срібло (біла фарба) втілює надію, правдивість і шляхетність. Цей благородний метал часто вживається в історичних гербах і емблемах краю. Срібна Земля - широко вживана поетична назва Закарпаття. Червоний колір відповідає сміливості та мужності.
Підкарпатська Русь - територія південно-карпатських русинів, яка згідно з Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 року увійшла до складу новоутвореної Чехословацької Республіки як адміністративно-територіальна одиниця. Коли розглядалося питання про державну символіку Чехословаччини на Народних зборах республіки (Прага, 30 березня 1920 року, засідання № 136), виступив голова Конституційного комітету депутат д-р Гнідек:
"…Середній герб Чехословацької Республіки пропонується створити таким чином, щоби у ньому були представлені основні герби всіх земель, які складають нашу державу. Таких земель є п'ять: Чехія, Моравія, Силезія, Словаччина і Підкарпатська Русь. Як окремі герби цих земель були використані їхні історичні герби, якщо такі були, а якщо їх не було, то необхідно їх було створити.
Заново треба було створити герб Підкарпатської Русі. Цей герб на лівому боці щита. Підкарпатська Русь герба свого ніколи не мала, також переговори з місцевими представниками не приводили до остаточних результатів. Цей герб треба було створювати самостійно, при можливості врахувати побажання місцевих політиків. Після серйозної роботи щодо цього було запропоновано такий варіант герба: щит розтятий навпіл, у правій його половині (геральдично ) на синьому полі три золотих балки (пояси), в лівій половині на білому полі червоний ведмідь у скоку і вправо дивиться. Кольори обрані згідно з місцевими побажаннями, оскільки в Підкарпатській Русі частина населення дотримується українських кольорів: синього і жовтого, інша частина вирішила про прапори червоно-білі. Ведмідь був обраний тому, що знаходиться на місцевих гербах і можна вважати його з інших причин за вдалий геральдичний символ".
У другій половині дня депутати схвалили законопроект про державний прапор, державні герби і державну печатку. На цьому завершилася півторарічна робота над створенням символіки Чехословаччини.
А починалась вона відразу після розпаду Австро-Угорщини і утворення Чехословацької Республіки у 1918 р. Спочатку Народним комітетом, який передав потім це питання уряду, той, у свою чергу, Міністерству внутрішніх справ, а воно вже створило спеціальну геральдичну комісію, до складу якої входили фахівці з історії, геральдики і мистецтва. Важливим і досить складним моментом у діяльності цієї комісії було визначення концепції створення державних символів. Лише за вимогою Міністерства закордонних справ комісія, врешті-решт, зупинилась на принципі гербів так званих "історичних земель".
Але Підкарпатська Русь "історичною землею" не була, тому герба свого не мала. Згідно з думкою професора Празького університету Густава Фрідріха та нотаріуса Ярослава Курси, комісія пропонувала спочатку взяти за герб землі один із гербів найбільших міст Підкарпатської Русі, наприклад Мукачева, але в Празі не мали можливості визначити точне зображення герба Мукачева, тому й виникла необхідність звернутись до адміністратора Підкарпатської Русі.
3 січня 1920 р. Міністерство внутрішніх справ надсилає адміністратору Підкарпатської Русі в Ужгород урядове нагадування: "З метою попереднього ознайомлення, Міністерство внутрішніх справ просить, щоб якнайскоріше було повідомлено:
1. Чи з'явились у Підкарпатській Русі певні бажання і пропозиції в цьому напрямку;
2. Щоб були надані кольорові ескізи (або фотографії з описом головних кольорів) гербів окремих найбільших міст Підкарпатської Русі".
Два місяці Ужгород мовчав. Тільки вимога депутата Заградника, головного доповідача про проект закону про державний прапор і державний герб, змусила Міністерство внутрішніх справ вдруге письмово звернутись 9 березня 1920 року до представників Підкарпатської Русі щодо прискорення відповіді про проект герба Підкарпатської Русі. А вже на той час у Празі шляхом телефонної розмови з Ужгородом 8 березня 1920 року вдалося отримати інформацію, що в "Підкарпатській Русі існують, що торкається народних кольорів, дві течії, одна партія бажає введення українських кольорів, тобто синього і жовтого, тоді як інша партія обирає кольори червоний і білий або червоний і синій".
Професор Густав Фрідріх запропонував для герба "обрати ведмедя, який знаходиться в гербі міста Ужгород (помилка професора, на ужгородському гербі ніколи не було ведмедя); щодо кольорів пропонується компромісне рішення, щоб на гербі були представлені чотири кольори. Опис цього герба був би таким: "щит розтятий навпіл, у його правій половині в синьому полі три золотих балки (пояси), у лівій половині у срібному полі червоний ведмідь у скоку і вправо дивиться".
10 березня 1920 року в Празі у справі створення герба Підкарпатської Русі знаходиться депутація, яка складалась із членів Центральної Руської Народної Ради (А. Бескида): д-р Гагатко, д-р Гомічко та Ц. Прокоп від автономної директорії А. Волошина. Як повідомляла 12 березня 1920 року Президія Ради міністрів, "зазначені особи в цілому не заперечили проти запропонованого герба. До будь-якої обов'язкової заяви вони не вважають свої виступи обґрунтованими".
Врешті-решт, 17 березня 1920 року Горожанська управа Підкарпатської Русі надіслала опис проектів для герба Підкарпатської Русі, де зазначалося, що партія Гагатко-Цуркановича не висловлює серйозних зауважень щодо запропонованого герба Підкарпатської Русі, лише бажає, щоби щит, розтятий навпіл, у нижній частині мав три пагорби, також розтятих, права половина яких золотого кольору, ліва - синього. У правій половині щита замість трьох золотих балок була половина греко-католицького хреста; у лівій срібній половині на синій основі пагорбів має стояти червоний ведмідь у скоку.
Партія директорії, тобто партія Волошина, запропонувала проект щита занадто складний, який дуже важко описати. Він складається з елементів жупанських гербів марамороського, унгського спишського, березького, земплинського, шариського і угочанського. Центр його займає щит Корятовича, у верхній третині є позаду гори, з обох боків піхти, у середині олень. Під ним показана штольня з двома шахтарськими молотками і біля центрального щита Корятовича знаходиться чоловік і жінка зі снопом хліба і виноградним гроном. Під нижньою частиною щита Корятовича зображена вода з рибами".
Ці документи надійшли в Прагу 22 березня 1920 року, а 6 квітня 1920 року у завершальному документі з цього питання Міністерства внутрішніх справ зазначалося, що "із запропонованих проектів не міг бути взятий взагалі до уваги проект партії Волошина через свою фантастичність. Більше підходить за суттю простіший проект партії Гагатко, але герб Підкарпатської Русі не був вирішений у цілому згідно із цим проектом, тому що існувала небезпека, якщо б до закону був прийнятий тільки проект однієї партії, це викликало би велике невдоволення іншої політичної партії, а ще й тому, що скоріше, ніж дійшла відповідь із Ужгорода, конституційний комітет прийняв пропозицію уряду щодо герба Підкарпатської Русі і, виходячи із обставин, з якими зустрілося обговорення всього комплексу питань, було неможливо запропонувати в конституційному комітеті перегляд попереднього рішення".
Так був створений герб Підкарпатської Русі, щит із зображенням якого знаходиться серед інших гербів на стінах храму св. Віта у Празі.
Зображений на світлому фоні бурий ведмідь —володар карпатських лісів, одна з поширених фігур місцевої геральдики. Він зображений на гербах Березького та Угочанського комітатів. Тиводар Легоцький, що описав понад 300 емблем сільських місцевостей Березького комітату, порахував, що фігура ведмедя відбита на 9-ти печатках населених пунктів цієї адмінтериторії.
Література:
Богдан Мариконь, Володимир Ньорба . Геральдика Закарпаття. Герби і печатки міст, сіл та селищ. Ужгород. Видавництво «Краєвиди Карпат». 2010.
Яків Штернберг, професор УжДУ, з матеріалів по геральдиці Закарпаття для газети "НЗ", 1991
М.Алмашій. Русинські національні символи. Ужгород. 2010. Lehoczky Tivadar. Beregvármegue. Monographiája. I kötet. Ungvárott. 1881.